Сьогодні в Україні День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, 76 років минуло від тієї дати, як  почалась Велика Вітчизняна війна. Старосинявською селищною радою організовано мітинг-реквієм з нагоди цієї дати в календарі. Біля Стелли загиблим воїнам в центрі Старої Синяві запалено Вічний Вогонь, на центральній площі зібралися працівники організацій та установ району з корзинами квітів на покладання та вшанування пам’яті загиблих у війні.  Мітинг-реквієм відкрили секретар селищної ради Наталія Іванівна Гарник та голова райдержадміністрації Ігор Русий.

Наталія Іванівна у своєму виступі наголошувала на вшануванні пам’яті загиблих старосинявців у роки Великої Вітчизняної, кожен із них вірив у світле і мирне майбутнє наступних поколінь, захищав мир на своїй землі. Подякувала захисникам української землі, котрі нині перебувають на військовій службі в зоні проведення АТО на Сході України. Побажала мирного неба, добра та здоров’я усім присутнім.

22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни. Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на території республіки. Через це Україна найбільше потерпіла від гітлерівської агресії та від згубних прорахунків сталінського керівництва. Нищівний вал війни двічі прокочувався по її території, не обминувши навіть найменшого населеного пункту, придушивши, понівечивши своїм смертоносним тягарем десятки мільйонів людей. Український напрям, за гітлерівським планом «Барбаросса», був одним з найголовніших. На початок грудня 1941 року війська вермахту окупували практично всю територію України. Метою нацистського режиму були підкорення та колонізація України, винищення її людності. Майже одразу територія тодішньої України була поділена й вкрилася мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей було розстріляно в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Рівному та ін містах і селах. Страшною трагедією часів окупації стало винищення мирного населення в Бабиному Яру в Києві. Усього за роки окупації в Україні загинуло 3,9 млн цивільних людей. До Німеччини з України було вивезено близько 2,4 млн чоловік. Десятки тисяч з них загинули. Україна не тільки серед радянських республік, а й з усіх країн світу зазнала найбільших втрат за роки Другої світової війни. Тільки безпосередні збитки, завдані народному господарству республіки, становили близько 285 млрд крб. (в цінах 1940 р. загальні збитки СРСР – 679 млрд, з яких 255 млрд – Росії). Ця сума вп’ятеро перевищувала затрати УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок разом узятих. На руїни перетворилося 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 10 млн людей залишилися без житла. Крім того, у Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів, як серед військових, так і серед цивільного населення. Такими виявилися наслідки зіткнення двох тоталітарних режимів. Інформує Укрінформ.

Фото без опису

Підготовлено – Прес-служба ОТГ