ЛИСАНІВЦІ: ВІД ІСТОРІЇ ДО НИНІ
8 листопада - день пам'яті великомученика Дмитрія Солунського. Цей день особливий для жителів села Лисанівці, адже великомученик Дмитрій Солунський, або святий Дмитро, як його називають в народі, є покровителем місцевого храму, і цей день є престольним святом лисанівчан.
Свято села розпочалося із святкової літургії в храмі, яку служив Благочинний Старосинявського району УПЦ МП Іван Задвірний разом із священниками храмів довколишніх сіл.
Люди в єдиному пориві вимовляли слова спільної молитви, просили у Господа здоров’я і благоденства рідним і близьким, процвітання рідному селу та миру в Україні.
З храмовим святом прихожан привітали заступник селищного голови Світлана Лакуста та секретар селищної ради Наталія Гарник, які подарували в місцевий храм ікону Божої Матері.
З історії села: Назва села Лисанівці походить від слів Лиса нивка так називалося велике поле під селом. На околиці села було знайдено рештки давнини - знаряддя праці часів неополіту «Новий кам’яний вік», що свідчить про давність заселення цієї місцевості людьми.
Після реформи 1861 року в Лисанівцях почалося класове розшарування. Поділилися на малоземельні господарства: середняки, заможні куркульські господарства. В 1862 році Лисанівська сільська громада організувала школи грамоти, першим вчителем був дяк.
У 1890 році була збудована школа на кошт громади в центрі села. Царизм і церква взяли ії під свою опіку і назвали церковно-приходською школою. Термін навчання був 3 роки.
Після революції в селі було розкуркулено близько 30 - ти сімей і вислано в місця заслання. В 1927 році в селі розпочалася колективізація. Перших господарств було 25 вони входили в артіль. Першим головою колгоспу був Норик Петро. Жителі села пережили голод 32-33років. На сільському кладовищі місце для поховання вмерлих від голоду займає третину цвинтаря. Ні хрестів, ні пам’ятників, лише один найвищий Хрест і барвінок нагадують всім, хто заходить на кладовище, про убієнних голодом, який було встановлено у 2009 році.
Чорні дні фашистської окупації спинили розвиток села. До Німеччини було вивезено 27 юнаків і дівчат. На полях війни загинуло 98 чоловіків, імена яких записані на меморіальні дошці біля пам’ятника загиблому воїнові в центрі села. Як не було важко, але всі випробування люди винесли і не дали загинути селу.
Йшли роки… Господарство села підвищувало свій рівень, проводилось велике будівництво. В 1955 році були побудовані млин, та електропускач. В 1960 році побудовано будинок зв’язку. В 1963 році приміщення сільської ради та контора колгоспу. В 1967 році-приміщення сільського магазину. В 1963 році-побудований новий Будинок культури та бібліотеку. В 1985 році новий медичний заклад та відкрито швейну майстерню. В 1987 році побудовано новий дитячий садок та житлові будинки для молодих спеціалістів.
В 1993 році колгосп ім.Ульянова перейменували селянську спілку «Світанок». В 1996 році в господарстві було проведено паювання с-г земель. В 1998 році колгосп «Світанок» було реорганізовано в СТОВ «НОВАТОР», у 2003 році на базі «СТОВ НОВАТОР» було створено СМФГ «ЗЕМЛЯ». З 1 вересня 2008 року жителі села свої земельні паї здали в оренду ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ».
Із 2015 року с.Лисанівці – село Старосинявської Об’єднаної територіальної громади, нараховує 358 жителів.
Після богослужіння в місцевому клубі для жителів села відбувся святковий концерт, в якому взяли участь працівники районного будинку культури та святкова трапеза. Над селом линули мелодійні переспіви, звучали слова пісні «Многая літа!» і щирі побажання:
«Хай буде мирним небокрай, хай сонце в небі сяє
І чарка й шкварка й коровай, і хай душа співає
Хай лине пісня над селом, хай колосяться ниви,
Комори повняться добром, і будьте ви усі щасливі!»
Прес-служба ОТГ.
