Шевченківські читання «Поетичний меседж поколінь»
Сьогодні, 22 травня 2023 року, на центральній площі селища біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку лунали безсмертні вірші великого Кобзаря з уст молодого покоління. З нагоди 162 річниці перепоховання Т.Г. Шевченка відбулися шевченківські читання «Поетичний меседж поколінь», організовані Старосинявською бібліотекою для дітей.
22 травня - важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.
Тяжкою була для Тараса Григоровича зима 1861 року. Перебуваючи далеко від батьківщини, в Санк-Петербурзі, він все частіше хворів, усе більше відчував свою самотність. 9 березня, в день його народження, до нього завітало кілька знайомих. В розмові з близьким другом художником Григорієм Честахівським поет висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував, поховали його в Каневі. Вранці 10 березня Тараса Григоровича не стало.
Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у Петербурзі, на Смоленському кладовищі на кошти друзів. Понад дві тисячі чоловік йшли за домовиною Кобзаря: студенти університету, слухачі Академії художеств, письменники, художники і просто читачі й шанувальники. Лише у квітні 1861 року, після того як 58 днів прах Т.Г.Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд, нарешті, дозволив перевезти його в Україну.
За клопотанням близького товариша Шевченка - Михайла Лазаревського - труну з його прахом перевезли до Києва, де в храмі Різдва Христового відбулося прощання з поетом. Впродовж двох днів труна знаходилася в Успенському соборі у Каневі, а після звершення Чину похорону, 22 травня Тараса Григоровича поховали на Чернечій горі.
Тарас Григорович Шевченко - це постать, що долає час, творчість поета актуальна для сучасників і, без сумніву, прийдешніх поколінь.
Він залишається живим у серці й душі українського народу та є символом незборимої свободи для України, яка з новою силою зростає у своїй гідності. І сьогодні до нас долинають зі сторінок «Кобзаря» послання та одкровення великого поета, який пропускав крізь своє серце увесь біль українського народу. Ми відчуваємо у творах Т.Шевченка велику силу і заклик не боятися, не падати духом і боротися до кінця.
Тому «Не злим тихим словом» сьогодні користувачі бібліотеки для дітей згадували свого пророка, який залишив прекрасні твори: «Садок вишневий коло хати» читала Анастасія Загороднюк, « І досі сниться» читала Софія Пагас, «Ой, діброво темний гаю» – Юлія Кринична, «Зацвіла в долині червона калина» - Ганна Шелест.
Вірш «Доля» - у ньому автор переосмислює свою творчу долю, свого роду ліричний підсумок прожитого поетом життя, читала Олександра Телендій.
«Сон» читала Анастасія Вовк, «Причина» уривок, читала Юлія Фірсова.
Україна стала у творчості Тараса Шевченка головним образом, овіяним любов’ю і тугою. «Розрита могила» - це перший відверто антиімперський вірш поета, у якому він висловлює протест проти соціального й національного гноблення українського народу царизмом і картає українське панство й чиновництво, що здійснювали політику самодержавства в Україні.
Вірш «Розрита могила» читав Владислав Подзігун.
Доля Тараса і України невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського народу до волі, закликав український народ звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, від стоювати інтереси простого люду. Шевченківський «Заповіт» - вірш, який став одним з символів української культури прочитав Володимир Гурин.
Досить багато віршів Кобзаря покладенні на музику. прозвучала пісня «Зацвіла в долині червона калина» у виконані Анни Кіцун.
Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі вогнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у наших благородних помислах і державних ділах. Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишається у пам’яті нащадків, бо є ї буде Україна і народ український.
Вірш «Дай Тарасе нам пораду» читала Кароліна Поліщук.
Шануючи сьогодні Кобзаря, як символ українства, вклоняємось йому за те, що він - єдиний поет-художник в світовій культурі, який врятував націю від виродження в умовах колонізації російською імперією. Сьогоднішня Україна, без перебільшення, постала завдяки шевченківському незламному духу, його думкам і українському слову.
Учасники заходу поклали квіти до пам’ятника генію української поезії Т.Г.Шевченку і зробити пам’ятне фото.
За матеріалами Старосинявської
бібліотеки для дітей
