Старосинявська громада
Старосинявський район, Хмельницька область

ВІДДАЛИ ШАНУ ПАМЯТІ ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЮ

У центрі містечка біля пам’ятника Тарасові Шевченку зібралися жителі громади та учнівська молодь, щоби вшанувати світлу пам'ять Великого Кобзаря, борця за кращу долю українського народу.

Завідувач  Старосинявською бібліотекою для дітей  Любов Зваричук відкрила захід. До слова запрошено  заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Світлану Лакусту, котра у своїй промові  розповіла історію перепоховання Кобзаря, наголосила на  важливості вшанування світлої пам’яті  Т.Шевченка, сказала, що  ми  сьогодні прийшли до пам’ятника, щоби віддати  данину пам’яті  цієї  історичної постаті, великого поета Тараса Григоровича Шевченка.

Слово надали  найменшим  жителям  громади, учням  Старосинявської ЗОШ І-ІІ ст. №1, читачам  бібліотеки, які декламували вірші Тараса Григоровича Шевченка. 

Присутні учасники заходу – працівники Старосинявської ОТГ, культури, місцевих бібліотек, учні та вчителі Старосинявської ЗОШ І-ІІ ст.,- поклали живі квіти до пам’ятника Т.Г.Шевченку.

Історія перепоховання.  10 (22) травня 1861 року на Чернечій горі у Каневі відбулося перепоховання Т.Г.Шевченка.

Непростим видався шлях в Україну.

26 квітня (8 травня) 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.  Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.

У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».

8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

«Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому»,- згадував Григорій Честахівський.

Прес-служба ОТГ.



« повернутися до списку новин