«Незрячі ми, та серцем бачим»

У читальному залі Старосинявської центральної бібліотеки Старосинявської селищної ради відбувся круглий стіл «Незрячі ми, та серцем бачим» з нагоди 90-річчя створення Українського товариства сліпих.

Дружня, тепла і піднесена атмосфера панувала в читальному залі бібліотеки. Урочисте засідання відкрила бібліотекар І категорії Наталя Данілкович. Ведуча зачитала вірш «Ми не сліпі» та занурила присутніх у літопис створення всеукраїнського товариства.

Далі голова Летичівської ТПО УТОС Петро Омелянович Леськов нагадав етапи розвитку Летичівської територіальної первинної організації УТОС, діяльність якої охоплює Летичівську, Старосинявську, Меджибіжську громади. Крім того Петро Омелянович вручив трьом новим членам спільноти посвідчення УТОС та відзначив подяками та грамотами, всіх тих хто неодноразово надавав допомогу спілці та безпосередньо людям з вадами зору.

Зі святом ювілярів привітали голова селищної ради Віталій Здебський та перший заступник Олександр Попик. Вони подякували голові Летичівської ТПО  УТОС, її членам та активістам за працю, плідну громадську діяльність і участь у житті громади.

А потім лунали щирі слова від наших залужених членів УТОС, справжніх ентузіастів своєї справи, які все своє життя і всі свої сили віддають на благо Товариства. 

Урочисте засідання супроводжувалось музичними дарунками від ансамблю «Оберіг» Старосинявського центрального будинку «Ритм». Також присутні члени Товариства отримали з нагоди свята приємні подарунки – продуктові набори для 36-ти чоловік-утосівців. Набори організовано до 90-ої річниці створення Українського товариства сліпих за сприянням селищного голови Віталія Здебського у співпраці з аграріями громади: ФГ «Кравчук Ю.В.», ТОВ «Велес Агро-М» (Загородній С.М.), ФГ «Фенікс» (Сташко В.М.).

P.S. Свій довгий історичний шлях Товариство розпочало з дня свого заснування – 4 червня 1933 року. Ця дата стала вирішальною в об’єднанні незрячих людей задля того, щоб, працюючи разом, будувати своє майбутнє, спільними зусиллями відстоювати свої права та інтереси на працю, на освіту, на культуру, розвивати свої творчі здібності і спортивний потенціал.

Крок за кроком, цеглина за цеглиною незрячі люди вибудовували розгалужену систему Товариства по всій Україні, починаючи з простих артілей і цехів, що розвинулись у високотехнологічні учбово-виробничі підприємства, які надавали сліпим людям роботу, що і є для кожної людини найголовнішим чинником життя. Створювали на місцях райтоси і міськтоси, які займалися соціальною, культурно-просвітницькою роботою серед незрячих, художньою самодіяльністю, організовували гуртки з вивчення шрифту Брайля. Естафету цих організацій підхопили обласні, територіально-первинні та виробничі організації УТОС. Завдяки праці і духовному розвитку на той час сформувався у суспільстві образ незрячого, як людини з високим почуттям власної гідності та господаря своєї долі.

Значний внесок у становлення і розвиток Товариства зробили попередні його керівники: Абрам Мойсейович Едельман, якого було обрано першим Головою Центрального правління на першому з’їзді УТОС у 1938 році, Іван Олександрович Качур і Віктор Михайлович Акімушкін.

Плинув час. Зміцнювалась і розширювалась матеріально-технічна база підприємств УТОС, що дало змогу заснувати в Товаристві структурні підрозділи соціально-реабілітаційного та культурного спрямування: бібліотеки, клуби, спортивні секції, бази відпочинку, комп’ютерний центр, Реабілітаційний центр, редакцію періодичних видань, Будинок звукозапису і друку УТОС.

Разом з країною Українське товариство сліпих не раз переживало складні етапи історії: це і лихоліття Другої світової війни і післявоєнної відбудови, і техногенна Чорнобильська катастрофа, і економічний злам при переході країни від планової економіки до ринкової. Але, попри усі труднощі, Українське товариство сліпих вистояло і продовжило свою діяльність, згуртовуючи і підтримуючи свої членів. УТОС забезпечував незрячих роботою, надавав реабілітацію в усіх сферах життя.

Надзвичайно трагічними виявилися останні роки: початок бойових дій на сході України; затяжна пандемія коронавірусу, що спричинила спад економіки. Ці події негативно позначилися на діяльності Українського товариства сліпих. Але найстрашніші випробування для нашої країни і  Товариства почалися 24 лютого 2022 року, коли прийшла підступна війна з боку російського агресора. Від ворожих атак Товариство зазнало нищівних руйнувань. Низка підприємств була пошкоджена і зруйнована, а деякі опинилися під окупацією агресора. Незважаючи на складні воєнні умови, Українське товариство сліпих з гідністю продовжує виконувати свою місію, допомагаючи і рятуючи незрячих людей від жахів війни.   Організації і підприємства, що знаходяться на відносно безпечній території України, допомагають людям з інвалідністю по зору в евакуації та розміщенні, а також наданні необхідної гуманітарної та психологічної підтримки.

З часу свого заснування і донині Українське товариство сліпих залишається однією з найпотужніших Всеукраїнських громадських об’єднань людей з інвалідністю по зору. Минулі покоління утосівців передали  сучасникам, у спадок матеріальну базу, великий досвід, гарні традиції, віру і впевненість у себе. Основною функцією  організації була і залишається функція захисту прав і інтересів незрячих людей, трудова реабілітація, соціалізація та інтеграція у суспільство. Головною цінністю  організації є люди – члени УТОС. Адже люди це той потенціал, з яким Товариство подолає і всі жахи війни, і всі виклики сьогодення.

І наш обов’язок – влади, пересічних громадян, зберегти і примножити всі ці надбання, щоб передати їх нащадкам. Ми маємо об’єднуватись, поважати одне одного, прислухатись одне до одного. Разом відбудовувати і розвивати Товариство і нашу державу, аби жити у гідних європейських умовах і у вільній країні.

За матеріалами зустрічі.