75-та РІЧНИЦЯ З ДНЯ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ

Стрімко летять роки… 75 років відійшло в історію з того дня, коли мирні жителі із квітами та сльозами на очах зустрічали військових фронту в перший мирний день – 9 травня День Перемоги…

8-9 травня 2020 року історичний календар висвітлює дати - День пам’яті та примирення та 75-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. Болить, коли усвідомлюємо, якою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 років. Понад 67 мільйонів людей втратили країни у Другій Світовій війні… розруха, голод, біди… Ціна перемоги була безцінною.

З нагоди пам’ятних дат, враховуючи умови карантину, працівники Старосинявської ОТГ, райдержадміністрації та районної ради поклали живі квіти до Меморіалу Слави та пам’ятнику Загиблого воїна. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих, хто наближав перемогу над нацизмом та звільнення України від нацистської окупації.

У кожному населеному пункті громади такі хвилини вшанування воїнів фронту Великої Вітчизняної проведуть в.о. старост та діловоди Старосинявської ОТГ.

Цей день 9 травня - особливо хвилюючий. Обов’язок кожного згадати у ці дні своїх рідних, які зробили все можливе, щоби ми сьогодні жили у вільній Україні.

Історична довідка:

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором. (Джерело: «Український Інститут національної пам’яті»)