Фото без описуСьогодні, 24 лютого 2024 року, минає друга  річниця як у боях за Україну героїчно загинув  Ковалевський Олег Станіславович на Херсонському напрямку. Світла пам'ять Герою!

У боях за Україну героїчно загинув  у перший день  російсько-української війни 24 лютого 2022 року Олег Станіславович Ковалевський  у Виноградівській сільській громаді, Херсонського району, Херсонської області.

Олег Ковалевський  народився 06 листопада 1975 року в містечку Стара Синява,  Старосинявського району, Хмельницької області. Родина спочатку проживала тут, а потім виїхали  на південь України – до Миколаївської області.

Олег Ковалевський навчався у Баштанській середній школі №1 Миколаївської області. Після закінчення школи вступив до Херсонського училища міліції, яке успішно закінчив.

Навчався у Міжнародному Київському науково-технічному університеті, отримав спеціальність «Юрист», магістр права.

Так склалися життєві обставини, за сімейним станом був розлучений, виховав двох дорослих синів.

Під час виконання військового завдання загинув 24.02.2022р. в перший день  агресії російських загарбників проти України в результаті авіаційного удару військовими літаками типу «СУ» збройних сил російської федерації  неподалік населеного пункту Тарасівка по колоні прикордонної комендатури, яка здійснювала передислокацію за місцем призначення.  Внаслідок розриву снаряду одночасно загинуло 11 побратимів.

Ковалевський О.С. був начальником відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування 79-ого прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військове звання – головний сержант.

Зі слів матері Галини Ковалевської, їй вдалося встановити імена усіх загиблих побратимів, що поховані поряд із сином. Мати спілкується із родинами загиблих та всі чекають можливості перепоховати тіла загиблих в рідній стороні. Їх смерть пов’язана з виконанням  обов’язків військової служби. 

Згідно Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом "За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено військовослужбовця Старосинявської територіальної громади – Олега Станіславовича Ковалевського від 16 березня 2022  року, який військовослужбовці вручили батькові Станіславу Йосиповичу. 

У військовослужбовця залишилися: мати Галина Андріївна, батько Станіслав Йосипович, двоє дорослих синів, рідні брат  та сестра з родинами.

До 2-ої річниці пам’яті  прикордонника рідні та побратими із 79-го загону, де служив Олег, провели день Пам'яті  у Свято - Покровському  храмі  в Старій Синяві.

Вічна пам'ять  захиснику  України! Він буде завжди жити у наших серцях.

 

 

НЕ ЖИВУ БЕЗ ТЕБЕ...

Дитя моє.

Приходить в сни, як гість. Не почути вже.

Не обійняти.

Він залишився в своїх сорок шість.

А я завжди його буду чекати...

 

Холодні очі. Погляд кам'яний.

Вже чашу горя випила до краю.

Ти, синку, будеш завжди молодий, я сива стала.

Свічкою згасаю...

 

Прийду на цвинтар.

Тут не треба слів…

Біля могили краще промовчати.

Сьогодні 48-ий би зустрів.

Нема нічого. Тільки смерті дата…

 

Як рано, сину, Бог тебе забрав.

Жити одній не вистачає сили.

Колись, мені букети дарував.

Тепер, тобі приношу до могили...

 

Бог один бачить, як  душа болить.

Самотність подруга моя найкраща стала.

Моє майбутнє у землі лежить,

його я разом з  сином поховала.

 

В перший день війни життя віддав.

Зброю тримав, в полон катам не здався.

Для поколінь усіх Героєм став,

в Небесне військо Ангелом піднявся.

 

Я з того дня, здавалось, не жила.

Тебе в пеклі війни, сину, шукала.

Бог допоміг, дитя своє знайшов,

в почесній Славі тебе поховала...

 

Лишились спогади… Альбом твоїх світлин.

І смуток в серці, що тебе не має.

Ти був найкращий в цілім світі син.

Чому Господь в нас рідних забирає?!

 

Назавжди 46. Тебе нема.

Я не навчилася без тебе жити.

І дата День народження німа,

не можу тебе, сину, відпустити...

 

І старість моя буде у сльозах.

Тебе вернути вже ніхто не в силі.

Рідна душа навіки, в небесах,

я з ранку і до ночі на могилі.

 

Неначе серце вирвали з грудей.

За що Господь таку мені дав долю?!

Рікою сльози ллються із очей.

Здається, божеволію від болю.

 

Сорок шість буде назавжди...

Лишилась пам'ять і світлини сина.

За який гріх мені тої біди,

що я пережила свою дитину...

 

Знаю давно, нема в світі чудес.

Й дороги, щоб по ній піти до раю.

Але я вірю, що мене бачиш із небес:

«Мій рідний, з Днем народження вітаю!»

 

Троянди принесла тобі в сльозах.

З болем в душі на цвинтарі вітати.

У 46 ти вже на  небесах.

Вічно про тебе будем пам'ятати …

 

Автор Соломія Українець,

 до дня народження Олега Ковалевського,

   сина Ковалевської Галини Андріївни