Фото без опису25 червня у своєму зверненні Президент України Володимир Зеленський висловив подяку військовим, які виборюють  для нас усіх спокійне мирне життя. Надзвичайно приємно було  почути те, що згадав про нашого земляка, жителя села Пасічна, Поліщука Віктора.

У війні перемогти ворога, переважаючого чисельністю можна, але якщо в строю є солдати, відважні патріоти, які люблять свою землю, одним словом – Герої. Така армія буде невразливою для ворога.

Поліщук Віктор Володимирович народився 30.09.1993 року у селі Гречана, де провів своє дитинство. Здобував повну середню освіту у Пасічнянському навчально – виховному комплексі.

З 2014 року був солдатом строкової служби, потім перевівся на контракт. За станом здоров’я  змушений був звільнитися. Пізніше працював у місті Києві, Хмельницькому, у селі Пасічна в ДП ДГ «Пасічна». На початку лютого 2022 року за сімейними обставинами  вирішив поїхати за кордон, у Польщу. Коли у перший день  війни прочитав новини, що відбувається в рідній Україні, довго не роздумуючи, вирішив повернутися додому. 25 лютого уже був в Україні. Його слова: «Якщо я не піду, то прийдуть до нас!», стали метою, щоб захистити своїх рідних. 26,27,28 лютого  їздив  до місцевого 10-го відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в Стару Синяву,  задля того, щоб захищати свою Батьківщину від клятих  ворогів.

13 березня прибув у відділ у Стару Синяву, далі був мобілізований у Львівський прикордонний загін. Кілька місяців навчання, а далі Схід, гарячі точки України. Після кількох місяців був переведених у Київську область для патрулювання українсько – білоруського кордону. І знову весна, і знову відправляють на Схід, у саме пекло, околиці міста Бахмут. Від квітня, щодня ризикуючи своїм життям, проводять військові дії, виганяючи ворогів із рідної землі.

Ми горді, що достойні вчинки нашого земляка послужить зразковим прикладом для майбутніх поколінь громади, а ті захисники, які прийдуть до лав ЗСУ, обов’язково братимуть за приклад виконання службових обов’язків Віктора Володимировича.

Як пишуть у ЗМІ, наступні покоління українців наразі під загрозою… Нас з вами не буде, якщо ми продовжимо надалі плисти за течією і просто чекати. Боротьба і перемога має починатися з кожного з нас. Прикро бачити, як більшість людей забула про війну. Так, справді забула. Сильніший дозволяє «давити» слабшого, зухвало принижуючи людську гідність… Згадайте себе у перші місяці наступу, і тепер. Бачите різницю? А на фронті різниці немає, військові як і тоді щодня боронять країну, ціною власних життів. І смертей все більше, сил все менше. Кожен з нас  повинен мати відповідальність.  Через  таке відношення  кожне місто може стати схожим на Бахмут, Маріуполь, Вугледар. Ворог не зупиниться. Тому і нам не треба зупинятися, потрібно об’єднуватися для спільних справ. Допомагати, донатити, підтримувати всіма можливими способами.

Всім кому хочеться щасливих, мирних ранків, хто пише красиві пости про перемогу, хто зустрічається на каву і обговорює успіхи ЗСУ, волонтери і захисники рекомендують долучитися до боротьби в рамках можливого. Допомагайте та залучайте знайомих, об’єднуйтеся, майте повагу – це і є кроки спільної боротьби.

Пишаємося кожним із Вас, наші дорогі захисники! Дякуємо за кожен новий день на рідній землі! Віримо та чекаємо вдома з Перемогою! 

 

Односельчани-земляки.