«…І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим, тихим словом»
Вшановуючи пам'ять Великого Кобзаря, борця за справедливість, волю та щасливе майбутнє українського народу, працівники Старосинявської ОТГ, Трудового архіву, бібліотек, культури, освіти поклали живі квіти до пам’ятника Тараса Шевченка в центрі Старої Синяви з нагоди 159-ої річниці перепоховання українського письменника.
8 травня 1861 року розпочалося перепоховання Тараса Шевченка з Петербурга в Канів. Взимку 1861 року Т.Шевченко часто хворів, передчуваючи останню хвилину життя. У розмові з Григорієм Честахівським поет висловив бажання бути похованим у Каневі. 10 березня поет відійшов у вічність. 13 березня на кошти друзів його поховали на Смоленському цвинтарі в Петербурзі. Лише у квітні царський уряд нарешті дозволив перепоховати Великого Кобзаря в Україну. 8 травня домовина з тілом Тараса Шевченка була викопана й перенесена через увесь Петербург до залізничного вокзалу, звідки рушила через усю Росію з півночі на південь потягом, кіньми, пароплавом, на руках на рідну поетові українську землю – до Канева. Перевезення тривало 14 діб. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня було відслужено в церкві панахиду, і письменника поховали в Каневі на Чернечій горі. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому»,- згадував Г.Честахівський.
На горі у Каневі серед парку височіє із 1939 року бронзовий пам’ятник Великому Кобзарю роботи скульптора Матвія Манізера., як символ віри у кращу долю України та її народу…
В Україні перший пам'ятник Шевченку (його погруддя) встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році. Загалом, в Україні та світі є 1384 пам'ятники Кобзареві, з них 1256 — в Україні та 128 — за кордоном у 35 країнах. Це найбільша у світі кількість монументів, встановлених діячеві культури. У Старій Синяві пам’ятник Т.Шевченкові розпочали встановлювати у 90-их роках, до спільної справи долучалися жителі, керівники підприємств, сільськогосподарських товариств. Спочатку зробили гіпсове погруддя, потім встановили бронзове.
Прес-служба ОТГ.