Фото без опису17 травня 2020 року відзначається Всесвітній день пам’яті померлих від СНІДу. Вперше цей день був відзначений в 1983 році в Сан-Франциско (США). На той момент у світі було зареєстровано лише кілька тисяч випадків захворювання на цю страшну хворобу. Організаторами проведення акції пам’яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася трагедія втрати рідних і друзів.

Сьогодні в світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування.

Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ. Під медичним наглядом з приводу ВІЛ-інфекції перебуває близько 0,3% населення країни. У березні 2020 року в Україні офіційно зареєстровано 1 349 нових випадків ВІЛ-інфекції, у 403 пацієнтів діагностовано СНІД, а 214 людей померли від СНІДу.

Сьогодення вимагає особливої уваги до проблем ВІЛ/СНІДу усього суспільства. Відповідальність за попередження ВІЛ-інфікування лежить на кожному громадянині, в першу чергу, його відповідальною безпечною поведінкою, якої слід дотримуватися в особистому житті і професійній діяльності. Адже, лише разом, спільними зусиллями ми здатні усунути загрозу та подолати епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні.

Пріоритетними кроками у боротьбі з епідемією ВІЛ-інфекції в країні залишаються: забезпечення рівного доступу до консультування і тестування, вчасне охоплення ВІЛ-інфікованих осіб послугами догляду та підтримки, забезпечення антиретровірусним лікуванням, попередження нових випадків інфікування ВІЛ. Зокрема, розширення обсягів антиретровірусної терапії дозволяє отримати шанс на якісне та продуктивне життя та розширює можливості попередження подальшої передачі ВІЛ.

Катастрофічних перспектив, які нас очікують у майбутньому, можна уникнути лише уважним ставленням до проблеми кожного. Ваші знання - можуть захистити Вас. Дізнавайтесь про ВІЛ/СНІД більше.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІД.

СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, тобто хвороба, викликана вірусом. Будь-який вірус, для своєї життєдіяльності, повинен проникнути в живу клітину, яка йому підходить. У випадку ВІЛ – це клітина імунної системи людини.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 році у США. Протягом двох років було з’ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких знаходять цей вірус в організмі, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм. Офіційно ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі (одночасно із американськими вченими з Національного Інституту Здоров’я на чолі з Робертом Галло). Термін СНІД застосовують до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції. Офіційні критерії ВІЛ/СНІДу розроблені Центром боротьби та попередження захворювань в Атланті (штат Джорджія), де проводяться спостереження за поширенням інфекції у Сполучених Штатах.

Віруси, в тому числі й ВІЛ, виявляють за допомогою дослідження крові. Коли вірус потрапляє в організм, імунна система починає виробляти специфічні білки – антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція. Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити. В цей інкубаційний період (його називають “імунологічне вікно”) сучасними методами дослідження неможливо виявити вірус в організмі, оскільки він ще не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендується навіть за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати й почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне захворювання. Потім настає прихований період, коли вірус себе ніяк не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється.

Збудник СНІДу – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – відноситься до ретровірусів. Своєю назвою ретровіруси зобов’язані незвичайному ферменту – зворотній транскриптазі (ревертазі), що закодована у їх геномі і дозволяє синтезувати ДНК на РНК-матриці. Таким чином, ВІЛ здатний продукувати у клітках-господарях (лімфоцити Т-4 «хелпери») ДНК-копії свого геному. Вірусна ДНК включається в геном лімфоцитів та інших клітин, що мають спеціальні рецептори для вірусів і боротьби з ними. Це призводить до руйнування всієї імунної системи. Досі невідомі навіть теоретичні підходи до рішення такої задачі, як очищення генетичного апарату кліток людини від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без рішення цієї проблеми не буде повної перемоги над СНІДом. Саме тому, сьогодні можна лише запобігти зараженню, а повністю вилікувати, поки-що, не можна.

У результаті зараження протягом років організм втрачає свої захисні засоби і не в змозі протистояти збудникам різних інфекцій і вбивати пухлинні клітини. Головними причинами смерті при СНІД є інфекції та злоякісні новоутворення, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не може боротися. Середня тривалість життя інфікованої людини, без антиретровірусного лікування, складає в середньому 7-10 років.

Першими захворілими ВІЛ/СНІДом була група гомосексуалістів. Тоді поширення вірусу-збудника йшло переважно серед певних груп населення, яких називали групами ризику. Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на гемофілію, (життя останніх залежить від систематичного введення препаратів з донорської крові).

Однак до початку 90-х років ХХ ст. вірус ВІЛ/СНІД вийшов за межі названих груп ризику. Він вийшов в основну популяцію населення.

 

Існують ТРИ основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

  1. При статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров здорової людини.

  2. Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (медичним інструментом, голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання, при манікюрі чи педикюрі тощо), яким перед цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.

  3. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.

Це підступна невиліковна хвороба, яка не має характерних симптомів, але існують деякі ознаки, які повинні насторожити будь-кого:

  • Стійкий сухий кашель.

  • Тривале, більше трьох місяців, підвищення температури із незрозумілої причини.

  • Збільшення лімфовузлів.

  • Різке зниження ваги.

  • Тривала діарея.

  • Частий головний біль, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.

  • Запалення слизової оболонки порожнини рота.

  • Нез'ясовне зниження зору і сліпота.

  • Пітливість вночі.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: якщо у вас з'явився подібний симптом, це зовсім не означає, що у вас СНІД. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими захворюваннями, не пов'язаними з ВІЛ-інфекцією, тому потрібно пройти обстеження і з'ясувати причину недуги. У будь-якому випадку розумним рішенням буде звернення до лікаря.

Вірус імунодефіциту людини НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ через:

  • спільне з ВІЛ-інфікованим користування одягом;

  • рукостискання;

  • посуд, їжу;

  • домашніх тварин;

  • туалети (унітази);

  • чхання та кашель;

  • контакти в громадському транспорті (наприклад, у години “пік”);

  • обійми;

  • монети та паперові гроші;

  • постільну та натільну білизну, рушники, мило, мочалку;

  • укуси комарів та інших комах;

  • плавання в басейні;

  • дверні ручки та спортивні снаряди;

  • дружні поцілунки.

 

Основна умова профілактики - Ваша уважність і безпечна поведінка!

Статеві контакти - найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження - уникати випадкових статевих контактів і використовувати презерватив.

Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкідливе для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом ВІЛ.

Будь-який інструментарій, як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потрібно стерилізацізувати. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах - протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезінфекційні розчини.