ЗІ СВЯТОМ, ДОРОГІ ФРОНТОВИКИ!

9 травня – цей день особливими емоціями вписується в історію України… Але цьогорічні карантинні заходи змушують українців по-іншому дивитися на оточуючий світ. Карантин в Україні триває вже два місяці… Свої корективи він вніс в День пам'яті і примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій. Зазвичай 8 і 9 травня вшановують ветеранів і згадують загиблих.

Але цього року все відбувається «в рамках» - з метою безпеки усі великі заходи відмінено, але в кожного в пам'яті свято Перемоги і кожен вшановує подвиг учасників Великої Вітчизняної по-своєму: хто запалює свічі пам'яті, кладе квіти до могил і пам’ятників, по-особливому відбуваються зустрічі із ветеранами фронту, учасниками війни… Вони хвилюючі і до болю бентежать серця. В такій атмосфері працівники Старосинявської ОТГ відвідали учасників війни, ветеранів і вручили їм подарунки, квіти та вітальні листівки із голубами миру від селищного голови Віталія Здебського.

Відвідали разом із депутатами селищної ради Вірою Котик, Марією Омельчак та в.о. старост сіл – Володимиром Бортником, Галиною Шереметою ветеранів: Федора Панасовича Цирульника із с.Пилявки; Григорія Пилиповича Заїку із с.Мисюрівка; Івана Трохимовича Кота із с.Заставці. Григорія Пилиповича Гавришка із с. Паплинці; Андрія Михайловича Кравчука із с.Рідкодуб та колишнього голову ветеранської організації Василя Димніча із смт Старої Синяви, який перебуває на заслуженому відпочинку.

Кожна доля ветерана, учасника війни непроста…

Цирульник Федір Панасович

Народився 28.02.1927 року в селі Пилявка Старосинявського району в простій селянській сім’ї. На його дитячі роки чорним крилом лягла Друга світова війна. Під час окупації фашистами рідного села ще зовсім юним Федір Панасович став зв’язківцем в сільських партизанів. Після закінчення школи в березні 1945 року був призваний до лав радянської армії. Службу проходив в Приморському краї. В ті роки також брав участь в боротьбі з японськими мілітаристами, які порушили кордони СРСР. Повернувся додому в травні 1948 року. Нагороджений медалями «За відвагу», «За перемогу над фашистською Німеччиною».

Кіт Іван Трохимович

Народився в селі Заставці Старосинявського району в 1925 році. Тут пройшло його важке сільське дитинство, тут навчався і працював. Закінчив 7 класів Старосинявської середньої школи і в 1940 році розпочав працювати в Старосинявському цукровому заводі. У 1941 році працював на окупованій фашистами території заводу, де оплата праці була дуже мізерною. Коли працював на заводі їздовим, згадує дні боротьби партизанських загонів з окупантами. У 1944 році Іван Кіт у неповних 19 років польовим військкоматом був відправлений на спеціальну військову підготовку у Тернопільську область на станцію Копиченці. Згодом юнака направили у 113-й запасний полк, 151-у Жмеринсько-Будапештську дивізію Першого Українського фронту, яка йшла фронтовими дорогами й звільняла Тернопільську, Івано-Франківську області. Бої проходили біля Борисполя, Дрогобича, через Карпати, у той час відкрили 4-ий Український Фронт. Звільняли від фашистів Чехословаччину. В Угорщині запам’ятав сильні бої на озері Болотон. 8 квітня 1945 року в боях за австрійські міста отримав поранення в праву ногу, тому Велику Перемогу – 9 травня 1945 року зустрічав у шпиталі. Після завершення лікування продовжував служити у 17-ій повітряній армії в Румунії, потім в Болгарії. 1948 року війська перекинули до Києва. Цього ж року дивізію розформували, проте Іван Трохимович продовжував служити у запасній частині зв’язку в м. Ашхабаді, обслуговуючи авіаційний полк. Лише в 1950 році був демобілізований.

Заїка Григорій Якович

Народився 01.06.1927 року в селі Мисюрівка Старосинявського району в багатодітній сім’ї. До війни закінчив 3 класи сільської школи. У лютому 1944 року призваний на службу із Старої Синяви у 77-й важкий гаубичний артилерійський полк військової частини 18926, який базувався у лісах Шепетівки. Був зарахований трактористом. Коли полк відправили в Німеччину Григорій Якович служив мотористом на американських гаубичних пушках. Також охороняв міст біля річки. Перемогу зустрів у Берліні. Полк часто розформовували, тому після війни з Німеччини потрапив служити шофером в місто Владимир. Після цього знову продовжував службу в Німеччині в зенітних військах, де охороняв великі військові склади зі снарядами. За збігом обставин його там залишили одного і він був змушений самостійно добувати харчі, збираючи на полях картоплю. А в цей час додому прийшла звістка, що Григорій Якович пропав безвісти. Віднайшли, коли приїхали за снарядами. За бойову заслугу нагородили відпусткою додому, після чого ще служив до червня 1951 року. Інвалід 1 групи. Нагороджений орденом, ювілейними медалями «За перемогу над фашистською Німеччиною», «30 років Радянської армії і флоту».

Гавришко Григорій Пилипович

Народився - 25 грудня 1927 року, в с. Новосинявка, учасник Великої Вітчизняної Війни, ветеран Праці. Працював залізничником ст. Адампіль-цукровий завод,а саме: путійцем, кондуктором, бригадиром путі, черговим по станції, загальний стаж роботи 49 років.

У вільний час займався бджільництвом, будівництвом (кладка печей, мурування льохів та ін.).

Життєва позиція енергійна і досі: «Зичу всім людям любові, добра, міцного здоров’я та бути щасливими. Любіть працю, любить мову, цінуйте звичаї що передаються з покоління в покоління та будьте гарними людьми. Життя то найцінніший дар, бережіть себе та своїх рідних, цінуйте все що маєте, прикрашайте дім, сад. Мудрості всім вам, злагоди, а Україні процвітання.»

Кравчук Андрій Михайлович

Народився в с.Рідкодуб 1926 року. Ще зовсім юним призвали його до участі бойових дій у Великій Вітчизняній війні - у 19 років. Це було в кінці 1944 року, брав участь в боях за визволення європейських країн. У першому бою поранений, відправлено в госпіталь, де й зустрів Перемогу 1945-го.

Все життя після війни працював у ДП ДГ «Пасічна»- 44 роки стажу. Нагроджений Орденом «Отечественной войны ІІ степени».

Дякуємо за Перемогу, дорогі ветерани! Мирного неба вам, добра і злагоди!

Прес-служба ОТГ.