З нагоди 100-річчя проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки

Сьогодні 22 січня 2019 року в с. Гуків Чемеровецького району на кордоні з Борщівським районом Тернопільської області відбулися міжобласні урочисті заходи з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

Делегація із Старосинявської об’єднаної громади на чолі із селищним головою Віталієм Едуардовичем Здебським взяла участь у заходах з нагоди цієї дати.

Заходи вражали своїм масштабом та величністю. На відкритій місцині в с. Гуків Чемеровецького району на кордоні з Борщівським районом Тернопільської області в рамках заходів відбулося чисельне підняття національних прапорів. Масштабна колона повільно рухалася до мосту через р. Збруч (біля м. Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області), де власне відбулася зустріч представників Хмельницької та Тернопільської областей на мосту через р. Збруч. Яскраво проходила урочиста частина біля пам’ятного знака Р.Шухевичу на території Хмельницької області.

Соборність – це мир та єднання народу, консолідація усіх сил на розвиток країни. Такі гасла були пріоритетними в цей день.

Історична довідка:

Що таке Соборність? Історичний шлях країни.

Соборність землі України – духовне єднання всіх територій, які історично належали нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів.

Соборність української державності означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ, як вільну, суверенну, демократичну, правову і соціальну.

Від часів роздробленості Київської Русі ідея Соборності стала однією з запорук збереження української державності та національного самоусвідомлення. Володимир Великий і Ярослав Мудрий, Володимир Мономах і Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич і Данило Галицький, Богдан Хмельницький і Іван Виговський, Петро Дорошенко і Іван Мазепа у різні часи і за різних історичних обставин намагалися втілювати цю ідею у життя.

Від самого початку ЗУНР втягли у виснажливу війну з Польщею, яка зазіхала на її землі. Політики ЗУНР нагально потребували допомоги з боку наддніпрянців і стали ініціаторами проголошення Акту Злуки.

Державний секретаріат (уряд) ЗУНР розумів, що возз’єднання могло реалізовуватися тільки на ґрунтовних правових засадах. Тому виробив проект попереднього договору і направив до Директорії у Фастів делегацію Дмитра Левицького і Лонгина Цегельського. Після докладного обговорення цього проекту Директорія і делегація ЗУНР 1 грудня 1918 року підписали Передвступний договір, в якому говорилося:

"Західноукраїнська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина державної цілісності в Українську Народню Республіку... Правительства обох Республік уважають себе зобов’язаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоб обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю".

Від імені Директорії Передвступний договір підписали Володимир Винниченко, Опанас Андрієвський, Федір Швець, Симон Петлюра.

ЗУНР зберігала за собою права "територіальної автономії, котрої межи означить в хвилі реалізації злуки обох республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацією її рішень компетентними правительственними державними органами обох Республік".