Фото без описуЄ дати, які викарбувані в серці нації. Серед них - 22 травня, день, коли справдився пророчий заповіт Великого Кобзаря: «Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій…». 

Цього року ми відзначаємо 165-ту річницю з дня, коли Тарас Шевченко повернувся додому - у вічний спокій над «сивим», омріяним страдником-генієм, рідним Дніпром. Ця подія стала для цілої нації символом незламності волі та великої любові до рідної землі. Попри всі відстані і заборони.

Останній шлях до Чернечої гори… Що тоді відбувалося?

Геній пішов із життя 10 березня 1861 року в далекому, чужому й холодному Санкт-Петербурзі. Там його спочатку і поховали на Смоленському кладовищі. Проте українська інтелігенція та друзі поета знали: духу Кобзаря не місце у болотній столиці імперії. Через 58 днів після наполегливих клопотань домовину з тілом дозволили перевезти в Україну.

Шлях Кобзаря на Батьківщину став першим у нашій історії масовим національним мітингом.

Зі столиці імперії труну везли залізницею до Москви, а потім - на спеціальних дрогах через Тулу, Орел та Глухів до Києва. З Києва на пароплаві «Кременчук» прах Пророка доставили до Канева.

Остання дорога від церкви до місця поховання була встелена квітами. Прості селяни, студенти та митці кілометрами несли домовину на руках. Ба більше, у Каневі віз із прахом поета замість коней упряглися люди, демонструючи цим безмежну шану українському Генію.

Чернечу гору (яку згодом назвуть Тарасовою) обрали не випадково - саме цей краєвид із кручами та Дніпром Шевченко описував у своєму «Заповіті». Труну замурували у цегляний склеп, а над ним насипали високий курган, який люди місяцями досипали власноруч, приносячи землю у хустках і жменях.

Тарас Шевченко - один із абсолютних світових лідерів за кількістю встановлених пам'ятників культурним діячам. На території України сьогодні налічується понад 1200 пам’ятників Кобзареві, а загалом у світі (у майже 50 країнах) їх встановлено понад 1300!

Старосинявщина гордо вписана в цю всесвітню мапу пам'яті. У 2001 році у Старій Синяві відбулося урочисте відкриття величного пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку. Цей монумент у самому центрі нашого селища став не просто архітектурною окрасою, а серцем культурного життя громади. Саме сюди в дні національних свят приходять дорослі й малі, покладають квіти і вклоняються пам’яті Генія людства, який народився в простій мазанці-хаті і «пас ягнята за селом». З простого сільського хлопчика, що рано став сиротою, до Світила світового масштабу.

Сьогодні, коли Україна знову виборює свою незалежність у жорстокій війні, Шевченкове слово тримає наш стрій. Його знамените «Борітеся - поборете, вам Бог помагає!» написане на шевронах наших захисників, які просто зараз на передовій випалюють ворога з української землі.

Наш Шевченко повернувся в Україну 165 років тому, щоб залишитися з нами назавжди. Його могила в Каневі - це наш національний вівтар, а його заповіти – пророче натхнення і наставництво для розбудови нашої сильної, вільної та європейської держави. На віки. 

Пам’ятаємо, Тарасе! Вклоняємось пам’яті великого Сина України!

 

З повагою,
Секретар Старосинявської селищної ради
Олександр МИКОЛАЄЦЬ