«Тримайтеся, ви не одні! Чекаємо і надіємося!»
Сьогодні в центрі селища відбулася чергова мирна акція підтримки зниклих безвісти та полонених, на яку традиційно збираються їх рідні та жителі нашої громади. У ці хвилини всі зупиняються, підтримуючи учасників ходи. Участь в мирній акції взяли: родини безвісти зниклих, секретар селищної ради Олександр Миколаєць з колективом, мешканці громади, працівники комунальних установ ради.
Не зважаючи на січневий холод, підтримати родини безвісти зниклих воїнів та тих, що в полоні, прийшло понад 50 осіб.
Така акція стає потужним символом незламної надії, віри та болю, які відчувають родини зниклих.
Голова Старосинявського осередку ГО «Обʼєднання матерів і дружин Захисників України» Хмельницької області Тетяна Романенко відкрила захід, звернулася до родин безвісти зниклих зі словами підтримки. «Ми чекаємо новин, але добрих новин сьогодні немає… Ми сподівалися, що кількість портретів на дошці буде зменшуватися, військові повертатимуться, проте сьогодні є невтішні новини щодо наших захисників, переговори про мир затримуються… Ми віримо і надіємося на звершення війни, глибоко вдячні воїнам за те, що тримають небо.»
Тетяна Володимирівна запросила до зачитання спільної молитви священиків Миколу Стельмащука та Мирона Лушнея, котрі у своїх зверненнях до громади просили не ігнорувати підтримкою родин, а гуртуватися разом і не зупинятися допомагати ЗСУ. Прозвучала спільна молитва за повернення воїнів додому, за мир та добро, котру підтримали усі присутні.
Слово надали волонтерці, керівниці БО «БФ «Перемога у серці!» Раїсі Михайлівні Туранській, котра у своїй промові виступила за постійну підтримку воїнів ЗСУ, детально розповіла про свої поїздки на різні напрямки фронту, про те, що часто не договорюють рідним наші земляки воїни, про те, як нелегко їм доводиться захищати кожен клаптик мирної української землі…
Голова Старосинявського осередку ГО «Обʼєднання матерів і дружин Захисників України» Хмельницької області Тетяна Романенко зачитала імена зниклих безвісти наших земляків. Рідні пов’язали блакитно-жовті стрічки біля портретів військових зниклих безвісти.
Рідні зниклих безвісти та полонених щиро сподіваються на повернення своїх Героїв додому, підтримують у цьому чеканні один одного, нагадують всім, що не здаються, не втрачають віри…
За матеріалами акції
