Фото без описуСьогодні, 17 квітня, у центрі селища вчергове зібралися місцеві жителі. Мета незмінна: заклик не бути байдужими до долі земляків, які зникли безвісти або перебувають у полоні. У мирному зібранні взяли участь родини захисників, працівники селищної ради, активісти, духовенство та небайдужі жителі громади.

Голова Старосинявського осередку ГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» Хмельницької області Тетяна Романенко наголосила:

«Пройшов тиждень від минулої акції. Ми всі чекали на Великдень із величезною надією, що під час обіцяного обміну повернеться хтось із наших земляків. На жаль, цього не сталося. Хоча 175 українців уже вдома, і це тішить. Наш тиждень розпочався з прощань: Старосинявщина зустріла “на щиті” воїна Сергія Дем’янчика. Закінчується тиждень теж болісно - повертається наш земляк Руслан Мудрик.

Наша акція розпочинається хвилиною мовчання біля магазину “Темп”. Це людне місце. У багатьох виникає питання: “Навіщо ми тут збираємося?”. Пояснити причину можуть лише самі рідні військовослужбовців - бо їм болить. Зниклі безвісти - це не просто статус, це стан душі, коли немає спокою. Коли засинаєш і прокидаєшся з однією думкою: “Хоча б якась звістка. Хоча б одне повідомлення, що рідна людина в полоні, але жива”. Це не люди, які розчинилися в повітрі! Це воїни, які виконували бойові завдання. Наше мовчання лише посилює невідомість і муки захисників. Ми знаємо, як поводяться з нашими людьми в полоні. Якщо ми мовчатимемо - станемо співучасниками злочину».

Мирну акцію підтримали священники, які вважають своїм обов’язком бути поруч зі своїм народом у ці важкі дні.

Отець Миколай Стельмащук (ПЦУ):

«Я знову повторюю слова, які кажу завжди: люди, прийде москаль - за пам’ятники на кладовищі забудемо, і за городи, за все! Якби ми демонстрували єдність і масовість, то, можливо, і серцевого нападу в матері зниклого захисника не було б. Вона не змогла дійти до мітингу - дорогою стало зле. Якби вона відчувала нашу підтримку, їй було б легше. Вона б бачила, що не покинута. Хіба ж ми не люди? Хіба Бог не дав нам душу, щоб проявляти милосердя?»

Отець Мирон Лушней (УГКЦ):

«Нас намагалися переконати, що ми меншовартісні. Це не так. Ми - сильна нація. Але дивишся на сучасну Україну і бачиш, як вона поламана власною свідомістю. Ми настільки зрусифікувалися, що забули, як це - бути вільним народом. Що з нами сталося? Невже ми так піддалися маніпуляціям ворога? Маємо усвідомити: якщо не відстоїмо свою свободу і гідність, нас може не бути взагалі. Хочу, щоб усі незадоволені переосмислили, ким вони є. Щоб зрозуміли біль родин, чиї рідні в полоні або зникли безвісти. Ми маємо бути одним цілим, бо наші герої там стоять і за них також».

До громади звернулася представниця ветеранського простору «ВЕТЕРАН_ПРО», фахівець із супроводу Світлана Благодир:

«У середу, 22 квітня, о 10:00 відбудуться ветеранські слухання “Почути кожного”. Ми будемо виявляти потреби родин військовослужбовців для спільного вирішення питань. На зустрічі будуть присутні представники районної військової адміністрації, обласного ТЦК та Пенсійного фонду. Прошу всіх долучитися».

Наприкінці заходу Тетяна Романенко зачитала імена всіх земляків-старосинявців, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, та звернулася до їхніх родин:

«Дорогі мої! Бажаю вам, щоб наступний обмін приніс лише радісні звістки. Щоб ви побачили заповітне сповіщення в “Дії” або дочекалися телефонного дзвінка. Бажаю кожному побачити свою рідну людину живою».

 

За матеріалами акції