Голос болю та віри: рідні зниклих безвісти воїнів Старосинявської громади чекають і надіються

Сьогодні в центрі селища  відбулася чергова мирна акція підтримки зниклих безвісти та полонених, на яку традиційно збираються їх рідні та небайдужі жителі нашої громади.  Уці хвилини всі зупиняються, підтримуючи учасників ходи. Участь в мирній акції взяли:  родини безвісти зниклих, секретар селищної ради Олександр Миколаєць з колективом, мешканці громади, працівники  комунальних установ ради.

Така акція  стає  потужним символом незламної надії, віри та болю, які відчувають родини зниклих.  Учасники акцій черпають сили та надію у спільних діях, вірячи, що вони принесуть позитивний результат, а рідні військові неодмінно повернуться  додому.

Дружина безвісти зниклого воїна Римма Блохіна відкрила акцію, наголосивши, що на сьогодні, на превеликий жаль, є сумні новини – троє наших земляків загинули, захищаючи територіальну цілісність України. Але ми гуртуємося, підтримуємо родини військових, з надією на мир і добрі новини в майбутньому. Запросила до зачитання спільної молитви священиків Миколу Стельмащука та Мирона Лушнея, котрі у своїх зверненнях до громади просили не ігнорувати підтримкою родин, а гуртуватися разом і не зупинятися допомагати ЗСУ. Прозвучала спільна молитва за повернення воїнів додому, за мир та добро, котру підтримали усі присутні.

Голова Старосинявського осередку ГО «Обʼєднання матерів і дружин Захисників України» Хмельницької області Тетяна Романенко звернулася до родин безвісти зниклих зі словами підтримки, з надією та сподіваннями, що кожного дня приходитимуть добрі новини, а портретів безвісти зниклих стане менше на «Алеї Надії.». 

У спільній молитві просили повернення всіх зниклих безвісти та тих, що в полоні, до своїх рідних, котрі чекають військових щохвилини…

Тетяна Володимирівна зачитала імена зниклих безвісти наших земляків. Рідні пов’язали блакитно-жовті стрічки біля портретів військових зниклих безвісти.

Рідні зниклих безвісти та полонених щиро сподіваються на повернення своїх Героїв додому, підтримують у цьому чеканні один одного, нагадують всім, що не здаються, не втрачають віри.

Є в народі таке прислів’я, що тих, кого чекають, повертаються навіть із пекла...

За матеріалами акції