Фото без опису… І знову усміхається до нас теплим промінням та блакиттю небес перший місяць весни - березень. У ньому є багато пам’ятних дат, але, безперечно, почесне місце посідає дата, коли наш мальовничий край звільнили від жорстокості фашистських загарбників. Сьогодні, 7 березня 2025 року, представники громадськості, працівники установ, організацій та структурних підрозділів селищної ради вшанували світлу пам'ять загиблих у ті далекі воєнні роки 1941-1945 покладанням квітів до пам’ятних місць громади в центрі селища.

 81 рік життя після закінчення Великої Вітчизняної війни – чималий проміжок часу. За цей період на Старосинявщині народилося і почало по-новому будувати життя не одне молоде покоління… Використовуючи усі можливі історичні джерела та архівні документи ми спробували відобразити ті давні події визволення нашого району, щоби ще раз нагадати про важливий для кожного з нас історичний період.

…Загриміли над березневими полями Старої Синяви громи визволення, радісні і довгожданні громи. 5 березня 1944 року салютували військам 1-го Українського фронту, який, перейшовши в наступ, прорвав оборону  загарбників на фронті протяжністю до 180 км і розбив вщент чотири танкові і вісім піхотних дивізій німців-фашистів й оволодів містом та великою залізнодорожною станцією в Ізяславі, містами Шумськ, Ямпіль та Остропіль. Із 6 березня наші війська переслідували ворога в його оперативній глибині на проскурівському напрямку. Наступали в дуже важких умовах: заметіль, дощі, тумани, вночі – заморозки, а вдень до 5 градусів тепла. Піхоті доводилося бути по-коліна в багнюці, бійці не здавалися, несли на собі важезні міномети та протитанкову зброю, на руках підіймали втомлених коней, несли патронні ящики і продовжували рухатись вперед. Воїни 6-ої інженерно-саперної бригади резерву Головного командування діяли в складі 1-ої гвардійської армії, яка взяла наступ на Старокостянтинів. Війська 18-ої армії в напрямку Глинські, Хмільник просувалися на південний захід, звільняючи Кудинку, Чаплю, Ялиновку та інші села. На лівому фланзі 1-ої гвардійської армії (у взаємодії з правофланговими частинами 18-ї армії) просувався і 30-й стрілків корпус генерал-лейтенанта Г.Лазько. Дві девізії його корпусу вступили на землі Старокостянтинівського району. 141-ша дивізія оволоділа селами Ожарівка, Пишки, Пасічна і вийшла до опорного пункту ворога в с.Пиляві. 121-ша дивізія вибила гітлерівців із села та залізнодорожної станції Адампіль, звільнила Паплинці, Новосинявку, Сьомаки та інші села. Ворожі війська зовсім не очікували, що наші частини несподіваним рухом обійдуть саму Стару Синяву з двох сторін і можуть перехватити єдину мощену дорогу із райцентру на Меджибіж. Тому фашисти поспіхом підтягнули резерви із Летичева, посилюючи свій гарнізон в Старій Синяві. Напередодні наступу на Синяву весь особовий склад мінометного полку, яким командував Герой радянського Союзу І.Заїкін, довідався про жахливу трагедію в селі Сьомаки та страшну долю його жителів, більшість яких ворог розстріляв, а хати спалив за допомогу партизанам. Ненависті бійців не було меж.

Після обіду 7 березня підрозділи 121-ої Рильсько-Київської Червонопрапорної стрілецької дивізії 1-ої гвардійської армії 1-го Українського фронту, що рухалися з Нової Синявки, атакували за 1 км від райцентру в с.Заставці та розгромили ворожий піхотний батальйон. Ввечері наші бійці витримали нелегкий бій на території колишнього Цукрового заводу. Дружною атакою ворога вибили з райцентру. У цьому бою найбільш відзначився дивізіон І.Тюріна. У заводських корпусах та приміщеннях засіло більше 200 гітлерівців з кулеметами і мінометами. Всі вони були вбиті, а вранці 8 березня Стару Синяву звільнили від загарбників!

Гітлерівці втікали єдиною кам’яною дорогою зі Старої Синяви на Меджибіж. Підполковник В.Брем, не втрачаючи часу, посадив 1-ий батальйон на машини і з танковою ротою почав переслідувати ворога. За передовим табором рухалась рота кулеметників з резерву командира полку, якій поставлено завдання відбивати можливі контрнаступи ворога із флангів і захищати своїх. Так кінець боїв вирішувався маневром, що дозволило відразу розгромити ворожий гарнізон в селі Іванківці і без зайвої затримки вийти до села Лисанівці – 18 км південно-західної Старої Синяви, де німці підсилили свій гарнізон. Підполковник Брем направив роту кулеметників справа від села, вона зустрілася із підрозділами 141-ої дивізії, яка визволила села Пилявку та Пиляву, а 8 березня Ілляшівку та Самчики Старокостянтинівського району. На лівому фланзі підрозділу 121-ої дивізії, вибивши німців із сіл Буглаї, Дашківці, Іванківці, бійці вийшли до окраїни Лисановець із південного сходу. Настап із трьох напрямків вирішив бій за село буквально в щитані хвилини. Особливо успішно діяла рота кулеметників, котра нанесла несподівані удари в центрі села. Ворожий гарнізон було знищено…

    У бою за Стару Синяву розгромлено полк німецької піхоти, захоплено 36 гармат, 25 мінометів, 87 кулеметів, 11 радіостанцій і 250 автомашин. При визволені Старосинявського району в березні 1944 року загинуло 300 наших воїнів, 2 797 синів і дочок старосинявської землі пішли і вічність, щоб мирним вічно було життя…

За мужність і героїзм понад 660 воїнів відзначені високими урядовими нагородами. Вони прославили Старосинявщину на весь світ!  Не кожен район може похвалитися такою кількістю заслужених людей того історичного періоду…

… Захисники МИРУ в ті часи були звичайними простими людьми, а стали відважними героями у боротьбі за мирні українські землі.  Вони боролися за мир та ясне небо над нами, захищали свій народ та Батьківщину.

Тепер Україна продовжує запеклу боротьбу за МИР на своїй землі, нове воєнне лихоліття прийшло у наш дім, десятки тисяч українців поклали життя в російсько-українській війні за мирне небо над Україною.

Пам’ятаймо своїх земляків – захисників мирного життя, шануймо їхню славу і бережімо пам'ять і  мир на землі!..