ЗІ СВЯТОМ, ДОРОГІ ФРОНТОВИКИ!

9 травня – цей день особливими емоціями вписується в історію України… День пам'яті і примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій - зазвичай у цей період 8 і 9 травня вшановують ветеранів і згадують загиблих. У кожного в пам'яті свято Перемоги і кожен вшановує подвиг учасників Великої Вітчизняної по-своєму: хто запалює свічі пам'яті, кладе квіти до могил і пам’ятників, по-особливому відбуваються зустрічі із ветеранами фронту, учасниками війни…

Вони хвилюючі і до болю бентежать серця. В такій атмосфері керуюча справами виконавчого комітету Оксана Бондарчук, голова Ради ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці Олександр Осадчук, менеджер ТОВ «Енселко-агро» Вадим Муравський та працівники Старосинявської ОТГ – Анатолій Лотишко, Ганна Сивопляс відвідали учасників фронтовиків, ветеранів і вручили їм подарунки, квіти та вітальні листівки із голубами миру від імені селищного голови Віталія Здебського.

Кожна доля ветерана, учасника війни непроста…

Кіт Іван Трохимович

Народився в селі Заставці Старосинявського району в 1925 році. Тут пройшло його важке сільське дитинство, тут навчався і працював. Закінчив 7 класів Старосинявської середньої школи і в 1940 році розпочав працювати в Старосинявському цукровому заводі. У 1941 році працював на окупованій фашистами території заводу, де оплата праці була дуже мізерною. Коли працював на заводі їздовим, згадує дні боротьби партизанських загонів з окупантами. У 1944 році Іван Кіт у неповних 19 років польовим військкоматом був відправлений на спеціальну військову підготовку у Тернопільську область на станцію Копиченці. Згодом юнака направили у 113-й запасний полк, 151-у Жмеринсько-Будапештську дивізію Першого Українського фронту, яка йшла фронтовими дорогами й звільняла Тернопільську, Івано-Франківську області. Бої проходили біля Борисполя, Дрогобича, через Карпати, у той час відкрили 4-ий Український Фронт. Звільняли від фашистів Чехословаччину. В Угорщині запам’ятав сильні бої на озері Болотон. 8 квітня 1945 року в боях за австрійські міста отримав поранення в праву ногу, тому Велику Перемогу – 9 травня 1945 року зустрічав у шпиталі. Після завершення лікування продовжував служити у 17-ій повітряній армії в Румунії, потім в Болгарії. 1948 року війська перекинули до Києва. Цього ж року дивізію розформували, проте Іван Трохимович продовжував служити у запасній частині зв’язку в м. Ашхабаді, обслуговуючи авіаційний полк. Лише в 1950 році був демобілізований.

Гавришко Григорій Пилипович

Народився - 25 грудня 1927 року, в с. Новосинявка, учасник Великої Вітчизняної Війни, ветеран Праці. Працював залізничником ст. Адампіль-цукровий завод,а саме: путійцем, кондуктором, бригадиром путі, черговим по станції, загальний стаж роботи 49 років.

У вільний час займався бджільництвом, будівництвом (кладка печей, мурування льохів та ін.).

Життєва позиція енергійна і досі: «Зичу всім людям любові, добра, міцного здоров’я та бути щасливими. Любіть працю, любить мову, цінуйте звичаї що передаються з покоління в покоління та будьте гарними людьми. Життя то найцінніший дар, бережіть себе та своїх рідних, цінуйте все що маєте, прикрашайте дім, сад. Мудрості всім вам, злагоди, а Україні процвітання.»

Кравчук Андрій Михайлович

Народився в с.Рідкодуб 1926 року. Ще зовсім юним призвали його до участі бойових дій у Великій Вітчизняній війні - у 19 років. Це було в кінці 1944 року, брав участь в боях за визволення європейських країн. У першому бою поранений, відправлено в госпіталь, де й зустрів Перемогу 1945-го.

Все життя після війни працював у ДП ДГ «Пасічна»- 44 роки стажу. Нагороджений Орденом «Отечественной войны ІІ степени».

Дякуємо за Перемогу, дорогі ветерани! Мирного неба вам, добра і злагоди!

Прес-служба ОТГ.