День Соборності України – сила єднання

Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошенням 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в одну суверенну державу. Ці події є одними із найважливіших в історії Української революції 1917 – 1921 років і загалом історії України XX століття.

IV Універсал Української Центральної Ради став логічним завершенням складного розвитку українського визвольного руху доби революції, що розпочався в березні 1917-го й упродовж одного року пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності лідерами Української Центральної Ради значний вплив справили зовнішні обставини – відбиття збройної агресії більшовицької Росії, а також переговори в Брест-Литовську про мирний договір УНР з країнами Четвертного союзу. «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили», – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1918 року “соціаліст-революціонер” Микита Шаповал.

Текст IV Універсалудатований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: «Високізбори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совітнародніх комісарів, оголошує нову«священну війну», а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну і веде з нами братовбивчу війну. Щоб датина шому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал». Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради, що брали участь у ньому, “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб. Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати своє право на самовизначення. 1 листопада 1918 року проголошено Західно-Українську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустрічі з гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація (до складу якої входили Осип Назарук і Володимир Шухевич). Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання галичан: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти галичанам у боротьбі з поляками. Утім, в цей час владу в Україні перебрала на себе Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію у складі 65 осіб, яку очолював Лев Бачинський.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах«Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частиниє диноїУкраїни – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгрессом України. За законом «Про форму влади на Україні» від 28 січня 1919 року голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (далі – ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР. Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Утім, завершити цей процесс завадила окупація українських земель.

Акт злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та

Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки 22 січня 1919 року залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

(За матеріалами сайту Українськогоінститутунаціональноїпам’яті)

22 січня Україна відзначає державне свято – День Соборності України. Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софіївській площі в Києві. Незважаючи на підписання доленосного документа, Україна не змогла тоді стати по-справжньою незалежною. Наступне возз’єднання українських земель стало можливим 22 січня 1939 року, коли в місті Хуст офіційно відзначили День Соборності. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

Сьогодні, коли від великої історичної події минуло 102 роки, ми залишаємося вірними мрії наших предків до об’єднання, до територіальної неподільності та незалежності українських земель. Розв’язана на сході України війна - чергова спроба зруйнувати одвічні прагнення, зламати державну силу. Нині, коли Україна переживає непрості часи, поняття «соборність» та «неділимість» набули нового значення, загострились їх розуміння. Наші воїни, волонтери, мільйони громадян стоять на захисті єдності і територіальної цілісності держави, українська нація остаточно утвердилася на всіх теренах – західних, східних, північних, південних та центральних і об’єднала представників різних етносів та носіїв різних мов.

22 січня Україна відзначає державне свято – День Соборності України. В Старосинявській центральній бібліотеці оформлено патріотичну книжкову виставку – експозицію : «СоборністьУкраїни: нерозривний зв’язок поколінь», на якій представлена література, що висвітлює тернистий шлях України до соборності. Це: навчальні посібники з історії України, в яких йдеться про споконвічне прагнення українського народу до волі, свободи та незалежності, про тяжку та тривалу боротьбу за національне визволення, утвердження власної державності та єдності, періодичні видання, на сторінках яких висвітлюється історична подія. Серед запропонованих книг, найбільш цікавими для користувачів будуть книги: Добржанський О.В., Старик В.П. "Бажаємо до України!", Шкільник М. "Україна у боротьбі за державність в 1917-1921рр.", Шаповал Ю., Верба І. "Михайло Грушевський", Коляда І.А."Пилип Орлик", Савченко В.А. "Павло Скоропадський" та "Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХст. т.7".  Дані видання допоможуть краще пізнати історію нашої держави, роз’яснюють значення соборності в політичному житті сучасної України, а також сприяють піднесенню національної свідомості.

Старосинявська ЦБС.