У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ – ЇХ СВІТЛІ ІМЕНА…

76-та річниця визволення Старосинявщини від фашистських загарбників

… І знову усміхається до нас теплим промінням та блакиттю небес перший місяць весни - березень. У ньому є багато пам’ятних дат, але, безперечно, почесне місце посідає дата, коли наш мальовничий край звільнили від жорстокості фашистських загарбників.

76 років життя після закінчення Великої Вітчизняної війни – чималий проміжок часу. За цей період на Старосинявщині народилося і почало по-новому будувати життя не одне молоде покоління… Використовуючи усі можливі історичні джерела та архівні документи ми спробували відобразити ті давні події визволення нашого району, щоби ще раз нагадати про важливий для кожного з нас історичний період.

…Загриміли над березневими полями Старої Синяви громи визволення, радісні і довгожданні громи. 5 березня 1944 року салютували військам 1-го Українського фронту, який, перейшовши в наступ, прорвав оборону німців на фронті протяжністю до 180 км і розбив вщент чотири танкові і вісім піхотних дивізій німців й оволодів містом та великою залізнодорожною станцією в Ізяславі, містами Шумськ, Ямпіль та Остропіль. Із 6 березня наші війська переслідували ворога в його оперативній глибині на проскурівському напрямку. Наступали в дуже важких умовах: заметіль, дощі, тумани, вночі – заморозки, а вдень до 5 градусів тепла. Піхоті доводилося бути по-коліна в багнюці, бійці не здавалися, несли на собі важезні міномети та протитанкову зброю, на руках підіймали втомлених коней, несли патронні ящики і продовжували рухатись вперед. Воїни 6-ої інженерно-саперної бригади резерву Головного командування діяли в складі 1-ої гвардійської армії, яка взяла наступ на Старокостянтинів. Війська 18-ої армії в напрямку Глинські, Хмільник просувалися на південний захід, звільняючи Кудинку, Чаплю, Ялиновку та інші села. На лівому фланзі 1-ої гвардійської армії (у взаємодії з правофланговими частинами 18-ї армії) просувався і 30-й стрілків корпус генерал-лейтенанта Г.Лазько. Дві девізії його корпусу вступили на землі Старокостянтинівського району. 141-ша дивізія оволоділа селами Ожарівка, Пишки, Пасічна і вийшла до опорного пункту ворога в с. Пиляві. 121-ша дивізія вибила гітлерівців із села та залізнодорожної станції Адампіль, звільнила Паплинці, Новосинявку, Сьомаки та інші села. Ворожі війська зовсім не очікували, що наші частини несподіваним рухом обійдуть саму Стару Синяву з двох сторін і можуть перехватити єдину мощену дорогу із райцентру на Меджибіж. Тому фашисти поспіхом підтягнули резерви із Летичева, посилюючи свій гарнізон в Старій Синяві. Напередодні наступу на Синяву весь особовий склад мінометного полку, яким командував Герой радянського Союзу І.Заїкін, довідався про жахливу трагедію в селі Сьомаки та страшну долю його жителів, більшість яких ворог розстріляв, а хати спалив за допомогу партизанам. Ненависті бійців не було меж.

Після обіду 7 березня підрозділи 121-ої Рильсько-Київської Червонопрапорної стрілецької дивізії 1-ої гвардійської армії 1-го Українського фронту, що рухалися з Нової Синявки, атакували за 1 км від райцентру в с.Заставці та розгромили ворожий піхотний батальйон. Ввечері наші бійці витримали нелегкий бій на території колишнього Цукрового заводу. Дружною атакою ворога вибили з райцентру. У цьому бою найбільш відзначився дивізіон І.Тюріна. У заводських корпусах та приміщеннях засіло більше 200 гітлерівців з кулеметами і мінометами. Всі вони були вбиті, а вранці 8 березня Стару Синяву звільнили від загарбників!

Гітлерівці втікали єдиною кам’яною дорогою зі Старої Синяви на Меджибіж. Підполковник В.Брем, не втрачаючи часу, посадив 1-ий батальйон на машини і з танковою ротою почав переслідувати ворога. За передовим табором рухалась рота кулеметників з резерву командира полку, якій поставлено завдання відбивати можливі контрнаступи ворога із флангів і захищати своїх. Так кінець боїв вирішувався маневром, що дозволило відразу розгромити ворожий гарнізон в селі Іванківці і без зайвої затримки вийти до села Лисанівці – 18 км південно-західної Старої Синяви, де німці підсилили свій гарнізон. Підполковник Брем направив роту кулеметників справа від села, вона зустрілася із підрозділами 141-ої дивізії, яка визволила села Пилявку та Пиляву, а 8 березня Ілляшівку та Самчики Старокостянтинівського району. На лівому фланзі підрозділу 121-ої дивізії, вибивши німців із сіл Буглаї, Дашківці, Іванківці, бійці вийшли до окраїни Лисановець із південного сходу. Настап із трьох напрямків вирішив бій за село буквально в щитані хвилини. Особливо успішно діяла рота кулеметників, котра нанесла несподівані удари в центрі села. Ворожий гарнізон було знищено…

В бою за Стару Синяву розгромлено полк німецької піхоти, захоплено 36 гармат, 25 мінометів, 87кулеметів, 11 радіостанцій і 250 автомашин. При визволені району загинуло 300 наших воїнів, 2 797 синів і дочок старосинявської землі пішли і вічність, щоб мирним вічно було життя.

За мужність і героїзм понад 660 воїнів відзначені високими урядовими нагородами. У нашій пам’яті - світлі імена Героїв Радянського Союзу родом зі Старосинявщини. Вони прославили Старосинявщину на весь світ. На той час звання Героя Радянського Союзу вважалося найвищою нагородою Батьківщини, якою нагороджували людей з великим виявом мужності та самопожертви. Це звання засновано Постановою ЦВК СРСР від 16 квітня 1934 року. Присвоювалося за особисті або колективні заслуги перед державою, пов’язані зі здійсненням героїчного подвигу. Вперше його отримали пілоти СТСР 20 квітня 1934 р. за порятунок учасників арктичної експедиції на пароплаві «Челюскін». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1939 р. про додаткові знаки для Героїв Радянського Союзу було встановлено медаль «Золота Зірка». А для вшанування подвигів двічі героя Радянського Союзу на Батьківщині мало споруджуватись його погруддя з бронзи, а погруддя тричі Героя Радянського Союзу встановлювалося у Москві біля Палацу Рад... До початку Великої Вітчизняної війни звання героя Радянського Союзу були удостоєні понад 600 осіб, під час війни цим званням відзначено вже льотчиків-винищувачів, які відзначились у повітряних боях на підступах до Ленінграда. Першим кавалером двох медалей «Золота Зірка» був удостоєний українець підполковник С.Супрук, який загинув 4 липня 1941 року в нерівному бою за із 6-ма ворожими винищувачами. У роки Великої Вітчизняної війни високим званням Героїв РС були удостоєні 11,5 тисяч радянських воїнів. З них 104- двічі, а Маршал Радянського Союзу Жуков Г., військові льотчики І.Кожедуб і Покришкін О. – тричі. Звання Героя РС присвоєно 2 069 українцям, серед двічі удостоєних даним званням є 29 українців. Високою нагородою із врученням медалі «Золота Зірка» та ордена «Леніна» за бойові заслуги перед Вітчизною удостоєно 5-ро наших земляків, які стали гордістю нашого району і шкіл, в яких навчалися. Не кожен район може похвалитися такою кількістю заслужених людей того історичного періоду…

КОВТУН Василь Юхимович

Народився 15 вересня 1921 року в селі Буглаї Старосинявського району на Хмельниччині. Після закінчення семирічки і автошколи працював в рідному селі шофером.

З 1940 року в армії. Пройшов шлях від рядового розвідника до начальника розвідки дивізії. В роки війни воював на Південно-Західному, Білоруському фронтах.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність при форсуванні Дніпра і успішної операції в тилу ворога на Правобережній Україні командиру розвідувальної роти 12-1 гвардійської стрілкової дивізії гвардії капітану Ковтуну Василю Юхимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної Війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

МОНЧАК Мефодій Степанович

Народився в 1915 році в селі Харківці Старосинявського району на Хмельниччині.

В армії з 1937 року. Закінчив артилерійське училище. В боях з 1941 року. Воював на Південно-Західному, Брянському, 1-му Українському фронтах.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня194 року за успішні рейди на Правобережній Україні по тилах ворога заступнику командира 4-го винищувального протитанкового артилерійського полку РГК гвардії капітану Мончаку Мефодію Степановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки.

Загинув весною 1944 року. Похоронений в Парку Слави в місті Києві.

ТИМОЩУК Володимир Михайлович

Народився в 1923 році в селі Харківці Старосинявського району на Хмельниччині.

Працював слюсарем в Далеко-Східному геологічному управлінні. В ряди Радянської Армії був призваний в 1941 році. На фронті служив розвідником в 28-й гвардійській стрілецькій дивізії.

Розвідник, комсомолець гвардії сержант Тимощук Володимир Михайлович відзначився в бою на Бєлгородському напрямку. Підібравшись до ворожого дзоту, вогнем із автомата знищив його, а сам став заглиблюватись в зону охорони противника, там захопив німецький мотоцикл з кулеметом і підїхавши до ворожих траншей, відкрив вогонь. Знищив більше 20 гітлерців і захопив цінного «язика». Завдяки сміливим і рішучими діями сержанта-розвідника авангардний батальйон і інші підрозділи 92-го гвардійського полку зайняли вигідні вогненні рубежі і пішли в наступ.

Звання Героя Радянського Союзу гвардії сержанту Тимущуку Володимиру Михайловичу присвоєно 1 листопада 1943 року.

Після війни демобілізувався. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

СИДОРИШИН Олексій Петрович

Народився 15 лютого 1921 року в селі Йосипівка Старосинявського району на Хмельниччині.

В армію був призваний в 1939 році. Закінчив Качинське військове авіаційне училище. З першого дня війни пішов на фронт. Воював на Західному, Сталінградському, Воронезькому, 1-му Українському фронтах.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного прапора, медалями. Загинув на станції Шепетівка 7 листопада 1945 року. Похоронений в с. Йосипівка.

За мужність і відвагу проявлену при виконанні завдань командував Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року командиру 226-го полку 2-го гвардійського авіаційного бомбардувального корпусу гвардії старшому лейтенанту Сидоришину Олексію Петровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

ЛЕВИЦЬКИЙ Василь Йосипович

Народився 12 лютого 1917 року в селі Ожарівка Старосинявського району на Хмельниччині. До армії в 1939 році працював токарем на військовому заводі в Ленінграді. Закінчив Сталінградське військово-політичне училище.

В боях з березня 1942 року по серпень 1944 року на Західному, 3-му Білоруському фронтах. За мужність і відвагу командиру батареї САУ-76 958-го самохідного артилерійського полку 45-го стрілецького корпусу старшому лейтенанту Левицькому Василю Йосиповичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року присвячено звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Дружби народів, медалями.

Після війни закінчив Московський педагогічний інститут, Академію зовнішньої торгівлі. Довгий період часу мешкав у Москві.

ШПАК Григорій Іванович

Нагороджений трьома орденами Слави. Народився 18 квітня 1915 року в с. Заставці. До Великої вітчизняної війни працював у рідному колгоспі шофером. 12 травня 1937 року по 5 листопада 1940 року служив в армії. Зразу ж після звільнення нашого району призваний 14 березня польовим військкоматом на службу. На фронтах Великої вітчизняної війни перебував із 12-го квітня 1944 року. Старшина 573-го мотострілкового полку, 317-ої мотострілкової дивізії, 4-го Українського фронту, кулеметник. Указами Президії Верховної Ради нагороджений орденами Слави 3-ох ступенів та медаллю «За Перемогу». Після важкого поранення – повний кавалер орденів «Слави». Демобілізувався 12 грудня 1945 року, працював в колгоспі ім..Матросова в с.Заставці. Помер 14 квітня 1995 року. Похований на кладовищі с.Заставець.

… Нині на території громади проживає 9 учасників бойових дій, що безпосередньо брали участь в боях Великої Вітчизняної війни. Вони боролися за мир та ясне небо над нами, захищали свій народ та Батьківщину. Важкі роки лихоліть минули, але ми повинні вічно пам’ятати їхній подвиг, на якому повинне виховуватись і молодше покоління. В історії сказано: «Якщо людство забуває минулу війну – наступає наступна, ще більш жорстока…». Тож пам’ятаймо своїх земляків – захисників мирного життя, шануймо їхню славу і бережімо мир на землі!..

Прес-служба ОТГ.