Фото без описуДифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудник і передача інфекції

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1% розчин сулеми знищують паличку через 1 хв. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине при нагріванні (≥60 °С), дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів. Джерело інфекції — хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсигенні штами збудника.

Оскільки дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, то факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми

Дифтерія — вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію нещеплені або невірно щеплені особи. Перебіг захворювання може бути у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету. Як окремий вид інфекційного процесу виділяють бактеріоносійство Corynebacterium diphtheriae.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/або обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднаних вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

  • біль у горлі;

  • підвищену температуру тіла, лихоманку;

  • набряк слизової оболонки ротоглотки;

  • наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;

  • набряк шиї;

  • збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, надниркова залоза, нервова система. У результаті дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

  • блокування дихальних шляхів;

  • інфекційно-токсичний шок;

  • пошкодження серцевого м’яза (міокардит);

  • ураження нервової системи;

  • нефрозонефрит;

  • легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Профілактика

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних ускладнень — вакцинація дітей згідно з Календарем профілактичних щеплень (далі — Календар) і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).

Фото без опису

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 року не гарантує захист від інфікування та захворювання, але хвороба у правильно щеплених буде проходити набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Для запобігання розповсюдженню захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку тяжких форм дифтерії та сприяє зниженню захворюваності.

За період 2010-2018 років було зареєстровано 56 хворих на дифтерію. Летальних випадків зареєстровано не було.

Про це повідомляє Центр громадського здоров’я МОЗ.

Зазначається, що за оперативними даними, станом на 11 грудня 2019 р. встановлено 23 клінічних діагнози "дифтерія".

Аби захистити дітей і дорослих від цих небезпечних захворювань, потрібно зробити щеплення.Дифтерія: в чому небезпека і як захистити себе?

Зробити це можна БЕЗКОШТОВНО, попередньо отримавши дозвіл у свого сімейного лікаря, педіатра в КНП «Старосинявський ЦПМСД».

 

Оксана Найко,

сімейний лікар КНП «Старосинявський ЦПМСД»