Фото без описуСьогодні 23 вересня минула 371- ша річниця від національно-визвольної війни українського народу від польської шляхти - так званої в історії битви під Пилявцями. І нині возвеличується Курган Козацької слави на полі Пилявецькім, не заростають стежини до цього місця, приїздять сюди туристи з різних куточків світу, покладають квіти до історичних місць учні, представники місцевого самоврядування…

Згадуючи історичну сторінку Старосинявської громади, котра відома в історії України, працівники селищної ради із головою громади Віталієм Здебським поклали живі квіти до могили полковника Івана Ганжі та до Кургану козацької Слави.

З історії битви «ВІКІПЕДІЯ»: Під Пилявцями, на правому березі річки Іква (за іншими даними — Пилява) українське військо збудувало добре укріплений табір. Окремо, на лівому фланзі головних сил української армії, розташувалась кіннота Максима Кривоноса. Козацька піхота зайняла греблю, яка сполучала обидва береги річки, і збудувала на ній шанці. 9 (19) вересня 1648 р. надійшло королівське військо і стало табором на протилежному березі річки. Вирішальна битва розпочалась 11 (21) вересня 1648 р. запеклими боями за греблю через Ікву. Корогви Речі Посполитої під командуванням Януша Тишкевича, Йордана, Самуеля Осінського,  Аксака  розпочали штурм українського табору і зуміли відкинути козацькі застави, які обороняли греблю. Коронні підрозділи відразу ж через неї почали переходити на правий берег і утворили плацдарм для подальшого наступу.

Протягом другого дня козацька піхота відбила свої позиції на греблі. У ніч на 13 (23) вересня 1648 у козацький табір прибув на допомогу 4-тисячний загін буджацьких татар, очолюваний Айтимир-мурзою та Адлаєт-мурзою (на думку деяких дослідників, татари прибули лише 15 (25) вересня 1648, а гучні вигуки і мушкетна стрілянина у козацькому таборі начебто на честь прибулих союзників мали, за задумом Б. Хмельницького, ввести в оману командування Речі Посполитої. Вранці 13 (23) вересня 1648 українська армія (лівим флангом командував Максим Кривоніс, центром   - Іван Чорнота, правим  - Карпо Півторакожух) вишикувалась у бойові лади на полі бою. Першими нанесла удар шляхетська кіннота. Витримавши потужний натиск ворожих хоругов, українська піхота при підтримці артилерії розпочала контрнаступ. Козацькі полки швидко повністю оволоділи греблею, перейшли на лівий берег і почали шикуватись у бойові лади. Не витримавши натиску і піддавшись всезростаючій паніці, війська Речі Посполитої почали безладно відступати. Щоб уникнути повного розгрому, командування Речі Посполитої відкликало з поля бою всі підрозділи і розпорядилось підготуватись до відходу табором. Під вечір у погоні за ворогом українська піхота на чолі з самим гетьманом Б. Хмельницьким дійшла аж до перших рядів табору Речі Посполитої. В ніч на 14 (24) вересня 1648 року командування Речі Посполитої розпочало відступ, який незабаром перетворився у панічну втечу.

Українська армія захопила всю ворожу артилерію (92 гармати) та величезний обоз із матеріальними цінностями. Загальна вартість трофеїв перевищувала 7 млн злотих. Блискуча перемога козацької армії у Пилявецькій битві мала велике воєнно-політичне значення. В результаті Пилявецької битви армію Речі Посполитої було розгромлено, повністю звільнено Волинь і Поділля, створилися сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель. Після перемоги під Пилявцями шляхту Речі Посполитої в Україні ще довго глузливо називали «пилявчиками».

 

Фото без опису

Прес-служба ОТГ.