Фото без описуЗахищаючи  Батьківщину від ворожого вторгнення, віддав своє життя за мирне небо України наш земляк із  села  Шрубків. Військовослужбовець ніс військову службу в лавах Збройних Сил України на різних напрямках фронту. Військовослужбовець Василь Шинкарук  народився  26 червня 1969 року в  селі Щрубків, Летичівського району, Хмельницької області.

Навчався у  Шрубківській  місцевій школі (тепер Шрубківська ЗОШ І-ІІ ступенів).  Вступив до Хмельницького середнього професійно-технічного училища, після закінчення якого отримав спеціальність слюсаря, додатково навчався на іншому підготовчому напрямку, отримав професію водія-тракториста.

Після закінчення  навчального  закладу Василь Шинкарук розпочав строкову військову службу у 1987 році, з якої згодом був звільнений у званні сержанта.

Після служби у 1990 році одружився, разом з дружиною Ларисою виховували двох синів – Олександра та Ігоря, котрі згодом подарували йому онуків. 

Василь Васильович  працював у місцевому господарстві села Шрубків  водієм та електриком.

У перші дні повномасштабного вторгнення росії на території України сержант Василь Васильович Шинкарук став у числі перших на захист Батьківщини – записався до роти охорони Меджибізької територіальної громади. Згодом у складі 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської  бригади проходив військову службу на передових позиціях фронту Донецької, Херсонської та Запорізької областей, отримав поранення та після лікування знову повернувся на службу. Майже 4 роки віддав свого життя на захист мирного неба України.

Служив  у взводі матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону військової частини. Зарекомендував себе відповідальним, завжди готовим прийти на допомогу, підтримати словом і ділом, з повагою ставився до побратимів та сумлінно виконував кожне поставлене завдання. За що був відзначений грамотами та нагородами командування, має посвідчення учасника бойових дій.

Ніс військову службу, захищаючи Україну – виконував різні напрямки військових завдань.

Із дружиною Ларисою планували повернутися жити у її рідне село Лисанівці, купили там дім. Було багато мирних планів та сподівань на тихе родинне життя…

29 листопада 2025 року перестало битися серце українського Захисника у населеному пункті Таврійське, Запорізької області. 

Сьогодні наша громада знову втратила свого Захисника… І сказати, що болить - це нічого не сказати.  Пішов із життя чоловік великої душі, доброї вдачі і незламного серця  - Василь Васильович Шинкарук із Шрубкова. 

Василь  разом із сімʼєю  придбали дім та мали оселитися у селі Лисанівці, нашої громади. 

Простий, світлий, добрий чоловік, який ніколи не стояв осторонь — ні в мирному житті, ні під час війни.

У перші ж дні повномасштабного вторгнення він не вагався ні хвилини. Пішов захищати Україну так само тихо й гідно, як жив. Воював на різних ділянках фронту, пройшов тяжкі напрямки, пережив поранення і… повернувся назад у стрій. Бо «хлопці там», бо «треба», бо так веліло серце. 

Старосинявська територіальна громада висловлює щирі співчуття рідним військовослужбовця: дружині Ларисі, синам Олександру та Ігорю,  сестрі  Раїсі, п’ятьом  онукам та  усій  родині Героя, рідним і близьким.

Низько схиляємо голови у журбі разом з рідними та знайомими. Нехай земля буде пухом.    ... Низький уклін нашому Герою. Родині сил витримати цей невимовний біль. 

Вічна пам'ять  Захиснику  України! Герої вічно живуть у нашій пам’яті та наших серцях!