Фото без описуУ  березневі дні справжні українці шанують День народження Українського Кобзаря – Тараса Шевченка, який став національним Героєм. Сьогодні з нагоди 211 річниці від дня народження Кобзаря у центрі Старої Синяви відбулася година вшанування пам’яті письменника, відомого українського діяча Тараса Шевченка. Учасники зібрання: представники організацій, установ громади, працівники селищної ради та структурних підрозділів поклали живі квіти до підніжжя пам’ятника Т.Г.Шевченку. Вірші поета декламувала учнівська молодь громади, а ведучі заходу Олег Поліщук та Зоя Ткачук наголошували на важливості творчості Великого Кобзаря у збереженні нації та відроджені українського слова.

Тарас Шевченко – яскравий приклад приниження московітами значимості яскравої творчої особистості України!

Більше 100 років ідеологи рашистів тлумачили всім, що Шевченко – це кріпак, який отрима несподіваний талант. Реальність щодо Тараса Шевченка вигладає зовсім не так, як хотілося б московітам… Фото без опису

Звернемося до фактів історії:

1838 - діячі культури викупили з кріпацької неволі Тараса Шевченка.

4 травня 1838 року в Царському Селі відбулася лотерея поміж членами царської родини та запрошеними вельможами. Розіграли портрет вихователя спадкоємця російського престолу Василя Жуковського. На виручені гроші викупили із кріпацтва 24-річного художника і поета Тараса Шевченка, -інформує “Газета по-українськи”.

Син кріпаків із села Моринці, Тарас почав малювати ще 8-річним. Вчився малярству у місцевих дяків і малярів. 14-річного сироту Шевченка зробили дворовим слугою поміщика у вільшанському маєтку на Київщині. Його пан – Павло Енгельгардт віддав хлопця в науку на чотири роки до петербурзького живописця Василя Ширяєва. Вдень артіль Ширяєва виконує різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко ходить до Літнього саду малювати статуї. Тоді вперше пише вірші. Улітку 1836 року його помітив художник Іван Сошенко. Українець за походженням захоплюється талантом кріпака і вирішує допомогти йому.

Знайомить Тараса із земляками – письменником Євгеном Гребінкою, художником Аполлоном Мокрицьким, професором Василем Григоровичем. Професор обіймає високу посаду в Петербурзькій Академії мистецтв. Вмовляє Тараса подати малюнки до Товариства заохочення художників. Їх високо оцінюють, але кріпаки не можуть навчатися у вищих навчальних закладах.

Талановитого маляра у майстерні Сошенка помічає Карл Брюллов – нащадок знаменитих французьких емігрантів, який вважається найкращим і найбільш високооплачуваним художником того часу. Брюллов звертає увагу на “некріпацьке” обличчя хлопця, хвалить рисунки та вірші і пропонує стати учнем.

Шевченкові друзі міркують, як визволити Шевченка з кріпацтва. Брюллов так переймається долею кріпака, що їде до полковника Павла Енгельгардта та просить відпустити на волю обдарованого “холопа”. Енгельгардт називає ціну викупу за Тараса – 2500 рублів. Це вп’ятеро перевищує ціну кваліфікованого кріпака. На той час ця сума еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла.

Через Гребінку Шевченко знайомиться з “придворним живописцем” Олексієм Венеціановим. Той добре знає поета Василя Жуковського, що був вихователем наслідника престолу цісаревича Олександра. Той також переймається долею Шевченка. Жуковський попросив Брюллова написати з нього портрет, з метою розіграти його в приватній лотереї.

Друзі вирішують провести лотерею серед членів царської родини. Лотерейні квитки по 300–400 рублів купили імператриця, царівни, спадкоємець престолу - майбутній імператор Олександр Миколайович, сама графиня Баранова та інші вельможі. 4 травня після обіду, танців і розмов портрет Жуковського розіграли. Виграш дістався цариці Олександрі Федорівні.

Від царської сім’ї одержали 1000 рублів. Цих грошей було недостатньо для викупу Шевченка. Брюллов, Жуковський, Венеціанов та Юлія Баранова започаткували збір коштів у складчину. Гроші пожертвували десятеро друзів Шевченка. Суму зібрали і передали Енгельгардту. Відпускну Шевченку вручає Василь Жуковський через три дні після лотереї. Із майстерні Брюллова 24-річний Тарас виходить вільним. Поет присвячує Жуковському поему “Катерина”, Євгену Гребінці – баладу “Перебендя”, Василю Григоровичу – “Гайдамаки”.

І це – лише та частина ПРАВДИ, яку бояться рашисти

Все буде Україна!

СЛАВА ТАРАСУ ШЕВЧЕНКО!

СЛАВА УКРАЇНІ!

За матеріалами заходу та Інтернет-видань.