Фото без описуВ останні дні  лютого 2025 року виповнюється річниця світлої пам’яті, як захищаючи Батьківщину від ворога, загинув на фронті  наш земляк із  села Харківці  Микола Сергійович Ярош на  Бахмутському напрямку.

Микола Ярош  народився  29 листопада 1993 року в с.Харківці, Старосинявського району, Хмельницької області.  

У 2008 році закінчив 9 класів Харковецької ЗОШ І-ІІ ступенів, 10-11 класи навчався у Пасічнянському НВК, (тепер Пасічнянський ліцей). З дитинства мріяв бути військовим, тому вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, де навчився встановлювати та знешкоджувати (знищувати) вибухові пристрої та забезпечувати належний рівень мінної безпеки під час виконання бойових завдань. Він отримав посвідчення спеціаліста з розмінування першого рівня.

Потім військового перевели для продовження навчання до Львівського військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який закінчив в березні 2014 року.

За розприділенням продовжив військову службу в м.Охтирка, Сумської області, учасник АТО/ООС, пройшов 10 років війни…

Проживав із сім’єю у Старокостянтинові.

Був нагороджений медаллю за сумлінну службу.

Служив за контрактом, захищав кордони України , відстоював незалежність мирних українських земель.

З першого дня повномасштабного вторгнення в Україну окупантів 24 лютого 2022 року пішов захищати країну на Донецький напрямок, брав участь в бойових військових операціях у різних містах Донеччини, за що був неодноразово нагороджений державними нагородами, які втратив під час бойових дій.

У листопаді 2023 року отримав важке поранення руки, півроку лікувався в госпіталях в м.Дніпрі, Львові, проходив реабілітацію в Трускавці. Після  лікування відразу направили на фронт. Військова служба – це було покликання Миколи Яроша, сотні успішно виконаних бойових завдань, сотні врятованих ним побратимів… З останнього бою він не повернувся, побратимам військовим вдалося забрати його тільки на третій день після важких поранень, несумісних з життям.

На фронті був  головним сержантом інженерно-саперної роти, позивний (ACADEMIC), служив у 80-ій десантно-штурмовій бригаді.

Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, віддав своє життя за Батьківщину  старший сержант Микола Ярош  29 лютого 2024 року  поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського району,  Донецької області, внаслідок вибухово-осколкових множинних поранень під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони , відсічі і стримування агресії, що підтверджено витягом із наказу командира військової частини від 18.03.2024 року, загинув смертю хоробрих.

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня,  медаллю "Захиснику Вітчизни", почесним нагрудним знаком "Хрест хоробрих".

У червні 2024 року згідно рішення сесії Старосинявської селищної ради, військовослужбовця Миколу Яроша нагороджено нагрудним знаком та дипломом «Почесного громадянина Старосинявської громади» (посмертно), котрий вручено  родині загиблого Героя.

У військового залишилися: мати  Лариса Гнатівна, батько Сергій Віталійович, брат Андрій  Яроші, дружина Олена, син Артем, донька Злата.  

Згодом дружина  захисника Олена написала: «Коля сумлінно виконував свій обов'язок громадянина України. До останнього подиху був вірним побратимам та державі.

Ми пишаємося нашим Героєм, батьком, сином, чоловіком, братом, другом.

Він усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав  найцінніше - своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій…»

   ... Низький уклін нашому Герою.  Вічна пам'ять  захиснику  України! Герої вічно живуть у наших серцях!