Фото без описуІз такої репліки розпочав свою першу зустріч із молоддю Старосинявської громади наш земляк, військовий Олександр Довгалюк зі Старої Синяви, який понад півроку перебував у різних шпиталях  України і нині продовжує  процес реабілітації вдома.

Історія про незламного воїна з позивним “Фотограф” облетіла чимало українських ЗМІ. Своєю волею до життя, невгамовною боротьбою та силою духу Олександр  швидко став улюбленим героєм журналістських нарисів та читачів.

Фахівець відділу «Ветеранський простір»  Старосинявського Територіального центру соціального обслуговування Світлана Благодир з метою підтримки та соціальної реабілітації військового організувала зустріч воїна із старшокласниками Старосинявського ліцею ім.О.Романенка. Сама зустріч розпочалася зі звуками тривоги, коли на Хмельниччині було збито 11 БПЛА – підтвердження того, що нас чатує небезпека в будь-який  час і в будь-якому місці…

Олександр розповів свою історію, закликав молодь гартувати здоров’я та дух. «Воїн є у кожного із вас, його треба розбудити і з ним подружитися,»- сказав військовий при зустрічі.

… Він дивом вижив після важкої травми голови, заново вчився ходити, читати й самостійно одягатися.

Після школи здобув фах юриста, працював помічником судді та юрист-консультом у відділенні колишнього районного Пенсійного фонду. Зрештою, вирішив зайнятись фотографуванням. Спершу робив весільні фотосесії, потім відкрив власну студію. А ще був щасливим у шлюбі з коханою Оленою, подружжя виховувало двох діток. 

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік доправив до кордону дружину з дітьми, звідти вони поїхали до Польщі. А сам повернувся до Старої Синяви й пішов до військкомату.

Після навчання Олександр став гранатометником, потрапив до лав новоствореного 36-го окремого стрілецького батальйону, отримав позивний “Фотограф”. “Спершу тримали оборону на Сумщині - на випадок, якщо російські війська повернуться, - пояснює 39-річний Олександр Довгалюк. - У серпні 2022-го нас передислокували в район села Піски (Донеччина), де батальйон зазнав найбільших втрат. Довкола все літало, гуділо, вибухало, то було схоже на пекло”. 

Згодом разом із побратимами “Фотограф” брав участь у контрнаступі на Харківщині. “Ми просувались єдиним фронтом, звільняючи наші території, - каже старший солдат. - Багатьох росіян узяли в полон і затрофеїли чимало ворожої техніки”. А в 2023 році зайняли рубежі біля річки Оскіл, що на Куп’янщині. 

 Звільнилось місце діловода штабу, а оскільки я мав досвід у цій справі, обійняв посаду,  провадить Олександр. - Першого лютого цього року ми працювали в підвалі будівлі, дислокація була у восьми кілометрах від лінії фронту”.

Раптом ворог влучив керованою авіаційною бомбою у споруду. Обвалились всі три поверхи з бетонними перекриттями, Олександр опинився під завалом, знепритомнів. 

Згодом побратими розказали: коли почали розбирати завали, побачили, що його кінцівки смикаються. Зрозуміли, що живий, тож діяти потрібно було дуже швидко. Оскільки Олександр зазнав важкої відкритої черепно-мозкової травми, боялись, що не довезуть до лікарні. 

Олександр зазнав важкого поранення.  Дружина Олена разом з дітьми виїхала з Польщі до Харкова. Там Олександрові зробили першу операцію, під час якої видалили з головного мозку уламки кісток розтрощеного черепа. Декілька тижнів він був у важкому стані, не приходив до свідомості. 

Згодом Олександра евакуювали до однієї з клінічних лікарень Києва.

 “Я вже був при тямі, розумів, що відбувається, - розповідав воїн журналістам. - Піднялась температура. Виявилось, що, лежачи в холоді під завалом, тіло переохолодилось, тож розвинувся менінгіт і запалення легенів. Мене рятувало те, що організм був загартований ранковими пробіжками та обливанням холодною водою”. 

Після тривалого лікування  військовий  нарешті побачився з дітками. Тоді почався процес реабілітації:  Олександр вчився розмовляти, рухати кінцівками, сідати. А потім робив перші кроки, хоч це було непросто, бо діймало запаморочення.

У квітні боєць потрапив у НРЦ “Незламні”, що у Львові, де продовжив процес реабілітації. А всередині червня у лікарні святого Пантелеймона йому провели реконструктивну пластику черепної коробки, закривши дефект на потилиці полімерною пластиною. Тепер його мозок захищений! 

  Олександр Довгалюк радо ділиться своїми досягненнями: після 10 років досвіду у фотографії в процесі реабілітації робить селфі та фото, продовжує обливатися холодною водою, але розпочинає з менших об’ємів – замість відра бере каструлю; зустрічається із волонтерами, котрі більшість приїздять зі Львова, зараз мешкає з батьками, навіть допомагає батькові у догляді за вуликами, а бджоли стали для нього своєрідним методом реабілітації.

 У нього є  кішка із кошенятами, які теж створюють теплу атмосферу та допомагають Олександру реабілітуватися у рухах.

Під час зустрічі зі школярами кожен отримував змістовні відповіді на свої запитання. Живе спілкування сприяло створенню дружньої атмосфери, гарних емоцій та радості і водночас хвилювань за майбутнє… Життя триває! Кожен день приносить певні зміни. Олександр робить селфі зі словами: «Надішлю  сім’ї. Скажу, що я не сиджу, а виходжу в люди!»

Відділом «Ветеранський простір» Старосинявського Територіально центру планується ще не одна така зустріч.

За матеріалами зустрічі