Материнське серце відчувало…
Кожна думка, кожен свідомий крок прямують до миру і добра на землі… Кожна мить не дає спокою, коли нині триває війна на мирних українських землях. Її материнське серце відчувало, щось трапилось…
Син Галини Андріївни Ковалевської із Паньковець Олег Ковалевський загинув у перший день російсько-української війни – 24 лютого 2022 року. Одночасно із втратою сина, брата, батька, Україна, дійсно, втратила мужнього Патріота, який за покликом серця у надзвичайно складний час пішов на службу Україні, обравши прикордонні війська та найнебезпечніший регіон – Південний. Звідси (як і можна було передбачити), у випадку нападу московитів прикордонники першими приймуть бій. На жаль, так і сталося ... Багато сучасних засобів масової інформації пишуть, що Чонгар було заміновано ... і про підлу зраду ніхто і не подумав.
У результаті майже двомісячного активного пошуку матері Галині Андріївні вдалося "прожити" останні дні та години життя сина та полеглих прикордонників ... День за днем, година за годиною у спілкуванні з рідними загиблих їй вдалося дізнатися про загиблих військових, про могили, де їх поховали – на Херсонщині.
«Вже сліз немає і не можу підібрати слів, які б висловили мій стан душі», - плаче серце матері. – «Лише розбите серце, невгамовний гнів щодо політики геноциду нашого народу московськими "царями".
Прикордонник Ковалевський Олег Станіславович був начальником відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування 79-ого прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військове звання – головний сержант.
Зі слів матері Галини Ковалевської, їй вдалося встановити імена усіх загиблих побратимів, що поховані поряд із сином, їх спочатку встановили 12 чоловік, згодом – 15 загиблих. Мати спілкується із родинами загиблих та чекають можливості перепоховати тіла в рідній стороні. Їх смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Невимовний біль - біль втрати мужньої і мудрої Людини, здатної, як юрист і правознавець, прийти на допомогу кожному. Під час останньої відпустки в листопаді 2021 року, на 5 днів, Олег побув лише 3, бо як сказав: "Треба Україну боронити!"
«Ми знаємо, що це є святий обов’язок військовослужбовця, але не знали тоді, що ця зустріч з сином буде останньою...»,- розповідає Галина Андріївна. - Перед очима проходить все життя. У зв'язку із хворобою меншого сина, сім'я змушена була виїхати із Синяви на Південь, але де б не жили, місце народження для Олега мало надто велике значення. Тут в нього закладалися "камінчики" для формування особистості. Разом із першими словами "тато", "Галя", йому сподобалося промовляти словосполучення: "Я мужчина" і як підтвердження, з ручкою біля грудей ... Вважаю, що своїм життям син підтвердив свій мужній характер і відданість рідній землі, яка дала йому життя. Дякую ВСІМ, Дорогі Земляки, за співчуття і підтримку у важкий час.
Загинув син разом із побратимами вранці 24 лютого 2022 р.- першого дня повномасштабного нападу проклятих орків, поховали їх місцеві мешканці та влада, тимчасово - у селі Бри́лівка, селищі міського типу, у Виноградівській сільській громаді, Херсонського району, Херсонської області. Лише після повного вигнання московитів з України зможемо похоронити сина на рідній Хмельниччині. Моє серце - з Олегом, де йдуть бої, де покоїться спалене до не впізнаності тіло сина... Моя материнська МОЛИТВА за всіх воїнів і за КОЖНОГО, які перебувають на захисті кордонів і на полі бою, сьогодні захищають нас, захищають державну незалежність, волю і свободу незламних українців. Царство небесне і вічна пам'ять! Не може їхня смерть бути даремною! Все в житті повертається, діє закон енергій. Борімося усі за світлий день перемоги! Вічна шана Героям!»
Мати розповідає: «Дякуючи Господу, ми не одні в своїй біді – нашій сім’ї надає допомогу Хмельницька Академія прикордонних військ України. Висловлюю щиру вдячність керівництву Академії - особисто генералу Павлу Петровичу та голові профспілки Олегу Дмитровичу. Дякую Господу за нових і добрих людей, які не залишили нас в самоті із довічним болем. Наразі в центрі громади Старій Синяві є пам’ятний банер із фото мого сина на рідній його землі, встановлено селищною радою. Цей момент стане гідним прикладом виховання майбутніх синів-патріотів. Завдячую усім серцем керівництву селищної ради за увагу та турботу про родини загиблих, належне вшанування пам’яті Героїв. Ми живемо у дуже непростий час, важливо зараз єднатися, підтримувати один одного. Разом до ПЕРЕМОГИ!»
Із спогадів матері
