Соборність – це єдність і злагода | Старосинявська селищна рада

У читальному залі Старосинявської бібліотеки відбувся історичний екскурс на тему «Соборність – це єдність і злагода». 22 січня Україна щороку відзначає державне свято – День Соборності України. З нагоди проголошення акту злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. Споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І ось 22 січня 1919 року злилися століттями відірвані одна від одної частини єдиної України.

Учасники заходу переглянули історичні документальні кадри фільму «Злука. День Соборності України» та відеоролик про книгу «Україна. Країна з середини», ділилися думками та враженнями.

Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду та племені, а сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про відродження нашого народу, про його славу і могутність. Здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше - шану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу. Сьогодні нашій країні знов випало випробування. Вже восьмий рік не припиняється боротьба за територіальну цілісність нашої держави. Українці знову повинні захищати свій вибір жити вільно та відстоювати незалежність.

Фото без опису

З 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року під час війни на сході України, а це 242 дні, мужні кіборги тримали оборону Донецького аеропорту. Серед цих відважних людей був і наш земляк Найко Юрій Миколайович, якого запросили до слова – розповісти про той нелегкий період часу в його житті.

Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували загиблих Героїв АТО/ООС. Захід завершився звучання української пісні.

Задля подальшого успішного державотворення, всім нам потрібно об’єднатися навколо спільної мети. А мета єдина для всіх нас - побудова заможної демократичної сильної України.

У мирний час Донецький аеропорт на рівні європейських стандартів приймав авіапасажирів зі всього світу не лише на футбольні поєдинки. Сучасний авіакомплекс, який відзначався відповідною інфраструктурою, згодом був зруйнований до підвалин. Вороги-загарбники зіштовхнулися з незрозумілим для них й неочікуваним – безстрашністю, нелюдською живучістю та впертістю приречених кіборгів, яких саме так вони й назвали – захисників Аеропорту. Серед таких імен є і наш земляк – Юрій Миколайович Найко – розвідник-кіборг 90 окремого аеромобільного десантного батальйону, який перебував 11 місяців під Донецьким аеропортом, а два місяці був у навчальному центрі 95 окремої аеромобільної десантної бригади міста Житомира. Закінчував Хмельницький національний університет за спеціальністю фінанси та кредит.

Про свої військові будні Юрій згадує:

-У період 2014-2015 років захисту й оборони Донецького аеропорту та прилеглих до нього територій волею долі став кіборгом під позивним "Найк".

Із 16 по 22 січня відбулася загальноукраїнська церемонія пам'яті захисників Донецького аеропорту, що, звичайно, широко висвітлювалось у масмедіа. У багатьох інформновинах виступав комбат Віталій Баранов (позивний Біба). Історія така, що коли, Олега Володимировича Кузьминих взяли в полон, то Біба взяв на себе обов'язки командира батальйону. Сам родом з Житомира, живе в місті Вишгород, закінчив Кам'янець-Подільське інженерно-саперне військове училище... Усі, хто брав участь, як кіборг, у захисті Донецького аеропорту, приїжджають сюди без запрошень, зустрічаємося усі разом, відвідуємо могили наших загиблих побратимів. У мене ще в планах поїхати в Умань, на могилу мого найкращого друга – Алексійчука Владислава (позивний Елвіс), бо я ще там ні разу не був…