160-ТА РІЧНИЦЯ ПЕРЕПОХОВАННЯ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

Вшановуючи пам'ять Великого Кобзаря, борця за справедливість, волю та щасливе майбутнє українського народу, працівники Старосинявської бібліотеки для дітей, Будинку культури, учнівська молодь поклали живі квіти до пам’ятника Тараса Шевченка в центрі Старої Синяви з нагоди 160-ої річниці перепоховання українського письменника.

8 травня 1861 року розпочалося перепоховання Тараса Шевченка з Петербурга в Канів. Взимку 1861 року Т.Шевченко часто хворів, передчуваючи останню хвилину життя. У розмові з Григорієм Честахівським поет висловив бажання бути похованим у Каневі. 10 березня поет відійшов у вічність. 13 березня на кошти друзів його поховали на Смоленському цвинтарі в Петербурзі. Лише у квітні царський уряд нарешті дозволив перепоховати Великого Кобзаря в Україну. 8 травня домовина з тілом Тараса Шевченка була викопана й перенесена через увесь Петербург до залізничного вокзалу, звідки рушила через усю Росію з півночі на південь потягом, кіньми, пароплавом, на руках на рідну поетові українську землю – до Канева. Перевезення тривало 14 діб. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня було відслужено в церкві панахиду, і письменника поховали в Каневі на Чернечій горі. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому»,- згадував Г.Честахівський.

На горі у Каневі серед парку височіє із 1939 року бронзовий пам’ятник Великому Кобзарю роботи скульптора Матвія Манізера., як символ віри у кращу долю України та її народу…

Сьогодні у центрі Старої Синяви відбулися заходи із вшанування Великого Кобзаря: "Нас єднає Шевченкове слово", які приєдналися до обласних Шевченківських читань “Поетичний меседж поколінь”.

Кожному народові Бог дав величну постать, котра була б проявом його душі, його зорею… В українців такою постаттю є Тарас Шевченко – Велетень Духу, український Мойсей, Пророк, Батько, Кобзар… Тарас... Просторо в цьому імені. У ньому вся історія наша, все наше буття. Нас просто не існує без нього: Шевченко – це Україна. І не знайти такого анато­мічного скальпеля, який би міг відділити одне від одного. Це … на всі часи, доки й світу. Шевченко – явище унікальне. Він – вершинна парость родового дерева нашої нації і хранитель духу народного. Він – той, хто дивиться на людей душею…

22 травня українство, як і всі люди, що цікавляться нашою самобутньою культурою та історією, відзначають жалобну дату – 160-ту річницю перепоховання Т.Г. Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Шевченківські читання "Поетичний меседж поколінь" приурочено цій даті зібрав біля пам'ятника Кобзарю юних користувачів бібліотеки. Читали вірші Шевченка учні Старосинявських гімназій імені О.Романенка та О.Казмірова. На завершення під мелодію "Думи, мої думи" учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам'ятника Т.Г.Шевченку.

В Україні перший пам'ятник Шевченку (його погруддя) встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році. Загалом, в Україні та світі є 1384 пам'ятники Кобзареві, з них 1256 — в Україні та 128 — за кордоном у 35 країнах. Це найбільша у світі кількість монументів, встановлених діячеві культури. У Старій Синяві пам’ятник Т.Шевченкові розпочали встановлювати у 90-их роках, до спільної справи долучалися жителі, керівники підприємств, сільськогосподарських товариств, які зібрали частину коштів для виготовлення пам’ятника. Організаторами встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченку у центрі Старої Синяві виступили: колишній голова Старосинявської районної державної адміністрації Рейда Володимир Філімонович, колишній голова районної ради Павло Юхимович Радченко, головний редактор районної газети «Колос», член національної Спілки журналістів України Ян Домінікович Козельський. 

За кошти районного бюджету та зібрані кошти спочатку зробили гіпсове погруддя, потім встановили бронзове.

Кожної пам’ятної дати жителі громади вшановують пам'ять Великого Кобзаря покладанням квітів.

Прес-служба ОТГ.