Пам’ятні миті вшанування ліквідаторів на ЧАЕС

Фото без опису Вночі 26 квітня 1986 року серія вибухів зруйнувала четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Повністю ліквідувати пожежу вдалося лише 10 травня.

Протягом п'ятнадцяти днів в атмосферу було викинуто 50 мегакюрі ядерного палива. Радіоактивна хмара накрила три країни: Україну, Білорусь та Росію.

Евакуація почалася тільки на другий день, оскільки радянська влада приховувала катастрофу. Люди брали з собою найнеобхідніше, в основному, тільки документи, їм пообіцяли, що вони повернуться додому протягом двох або трьох днів. Однак більше ніхто з них сюди не повернувся. Загалом було евакуйовано 115 тисяч з Прип'яті та навколишніх поселень.

На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби. Пізніше, влітку 1986 і далі, величезний обсяг робіт виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб. Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації і їхали назад. На зміну приїздили інші…

Ця подія, яку згодом назвали трагедією ХХ століття, стала найбільшою техногенною катастрофою. З того часу як вона сталася відійшло в історію 35 років… Зараз туди навідуються туристи, в основному іноземні. Чи може це місце залишатися туристичним, питання часу. Але чорнобильський біль не втихає і досі: тисячі ліквідаторів на ЧАЕС втратили здоров’я, сотні тисяч переселенців втратили домівки, до нині не може відновитись екологія…

Чорнобиль – це біль України. Приніс чимало страждань він і родинам Старосинявщини: більше 60 молодих чоловіків в 1986 році стали ліквідаторами у 30-кільметровій зоні чорнобильського лиха.

Працівниками культури Старосинявської ОТГ підготовлено тематичний відеоролик з нагоди 35-ої річниці ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції: у пам'ять загиблим, співчуття постраждалим і знак шани живим.