СВІЧА ПАМ’ЯТІ ГОРИТЬ… Пам'ятаємо.

У суботу 23 листопада 2019 року у центрі селища Стара Синява біля Меморіалу пам’яті жертвам Голодомору 1932-33 років відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті 86-ій річниці жертв голодомору із запаленням свічок та покладанням квітів. Події 33-го особливо жорстокі, їх треба пам’ятати, щоби ніколи не повторити… Події, вчинені комуністичним тоталітарним режимом, геноциду Українського народу - Голодомору 1932-1933 років, голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років в Україні, вони й нині боляче торкаються душі.

Поминальну літургію за померлими відправив Благочинний Старосинявського району Православної церкви України Олег Макаровський, наголошуючи на святій пам’яті про наших земляків, котрі безневинно загинули в роки Голодомору…

Кожен має вкласти свої частину праці в добрі справи, глибоке розуміння суті, добра, життя зможе запобігти подібним випадкам в історії.

Представники органів місцевого самоврядування, керівники та працівники організацій, установ та підприємств, представники громадських організацій, схилили голови у спільній молитві, запаливши лампадки.

Звучали слова ведучих: "Нашу Україну називали «житницею Європи». Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду? Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, раділа, що зможе прогодувати свою родину, а наступного дня влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини. У ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Саме так державна влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття. Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства..."

Учні Старосинявського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст., гімназія" ім.Олександра Романенка хвилююче читали слова, якими описано події голоду. Виступила Миколаєць Євгенію --дочка очевидиі Голодомору 1932—1933рр. Миколаєць Любові, ділилися спогадами рідних.

На Старосинявщині найбільше від Голодомору постраждали села: Бабине, Паплинці, Паньківці та Іванківці, Цимбалівка. За даними свідчень старожилів, тут відбувалися жахливі випадки… В основному, у тих селах, де люди мали справедливих і людяних керівників господарства, голів сільських рад, і населення ставилось один до одного з розумінням та повагою, там голод переживали з найменшими втратами…

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули голодною смертю, пам’яті українських сіл та хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття булла приурочена загальнонаціональна хвилина мовчання. Запалено свічі пам’яті.