День пам’яті жертв Бабиного Яру
Бабин Яр – одне з найстрашніших місць пам’яті на нашій землі. 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Згодом Бабин Яр став місцем убивства тисяч інших людей.
Після війни радянська влада десятиліттями замовчувала і спотворювала правду про цю трагедію. Сьогодні росія так само намагається переписувати історію, перетворюючи пам’ять про Другу світову на інструмент власної пропаганди.
29-30 вересня українська громадськість вшановує пам’ять близько 100 тисяч людей, розстріляних нацистами у Бабиному Яру. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Це місце стало символом невимовного болю та трагедії, однією з найбільших ран нашої історії.
Факти з історії: загинули 100 тисяч людей - що відомо про трагедію Бабиного Яру
У понеділок, 29 вересня, в Україні вшановують пам’ять жертв трагедії у Бабиному Яру. У 1941 році упродовж двох днів, 29-30 вересня, в окупованому нацистами Києві був проведений перший масовий розстріл беззбройного цивільного населення.
Коли було запроваджено День пам'яті? У 2005 році, згідно з указом Президента України, 29 вересня було офіційно проголошено Днем пам'яті жертв Бабиного Яру. Цей день встановлено для того, щоб вшанувати пам'ять про загиблих і привернути увагу суспільства до важливості пам'яті про минуле.
Трагедія Бабиного Яру. У вересні 1941 року, після окупації Києва нацистами, почалася масова депортація та знищення єврейського населення. Лише за два дні було страчено понад 33 тисячі людей, а згодом загинули ще десятки тисяч. Загалом за час окупації нацисти вбили в Бабиному Яру близько 100 тисяч людей, серед яких були не лише євреї, а й українці, роми та представники інших національностей. Спочатку жертв вивозили за місто, але в скорому часі вирішили проводити страти прямо у Бабиному Яру. Це місце стало символом не лише єврейського геноциду, а й численних інших злочинів, скоєних під час війни.
Після війни Бабин Яр довгий час залишався забутим. Лише в 1960-х роках почалися перші спроби вшанувати пам'ять загиблих. У 1976 році на місці трагедії був встановлений пам'ятник. Проте справжнє визнання цієї трагедії почалося лише у 1990-х роках, коли Україна здобула незалежність. Сьогодні в Бабиному Яру проводяться меморіальні заходи, виставки та наукові дослідження, присвячені темі Голокосту.
Бабин Яр – це не лише українська пам’ять, це трагедія світового масштабу, яка нагадує, що ненависть, нетерпимість і знецінення людського життя ведуть до катастрофи.
«Наш обов’язок – берегти пам’ять про невинних жертв. Схиляємо голови перед усіма, хто загинув у Бабиному Яру, і з вдячністю пам’ятаємо тих, хто ризикуючи собою рятував інших.
Пам’ятаємо.
Для українців геноцид – це не про минуле. Адже сьогодні росія знову принесла на нашу землю масові вбивства, катування, депортації та зникнення людей. І ми ще не знаємо всього, що приховує окупація. Тому пам’ятати означає діяти: повернути наших людей, звільнити нашу землю і домогтися відповідальності за кожен злочин.
Схиляємо голови перед жертвами Бабиного Яру. Пам’ятаємо. Бо зло, яке не покаране, завжди намагається повернутись.
Слава Україні!» - написав до українців Кирило Буданов, керівник Офісу Президента України.
