Єдність у болі та молитві

У Старій Синяві вшанували полеглих героїв, молилися за діючих військовослужбовців і закликали до мудрості і взаємопідтримки.

Щомісяця, в останню п’ятницю, Старосинявська громада єднається у спільній молитві за живих захисників, тих, хто перебуває в пекельному ворожому полоні, та за спокій душ воїнів, які віддали найдорожче - власне життя за волю України. Цей захід збирає родини загиблих та тих, хто досі чекає на своїх рідних. Проте цього разу щомісячна зустріч на площі пройшла не лише в молитовній скорботі, а й під знаком гострих дискусій щодо облаштування Алеї Слави. Втім, головним посилом заходу стали заклики до мудрості, збереження національної пам'яті та взаємної поваги в цей складний час.   

Молитовне служіння та літургію за полеглими й живими захисниками традиційно очолили благочинні священнослужителі громади: 

- Протоієрей Петро Леськів - благочинний проієрей  Старосинявського  благочинного округу Православної Церкви України (ПЦУ);
- Ієрей Павло Кулін -  священик Старосинявського  благочинного округу ПЦУ; - Священик Михайло Кулін - священик Старосинявського благочиння ПЦУ, настоятель  Свято-Покровського храму (с.Іванківці);
 - Отець Михайло Смук - священик Православної Церкви України (ПЦУ), настоятель парафії в с.Іванківці; 
-Протоієрей Мирон Лушней - священник УГКЦ (Українська Греко-Католицька церква);
- Миколай Стельмащук - протоієрей Старосинявського благочинного округу.

«Сьогодні ми знову спільно молимося за спокій і розраду для наших воїнів-земляків, які віддали життя за Україну. Дуже часто у життєвій метушні ми не помічаємо тягар війни, але він лягає на кожного. Ми забуваємо, що кожен наш вчинок запам’ятовують наші діти. Те, що ми зробимо чи скажемо сьогодні, вирине завтра питанням: чому діти пролітають повз стелу зі швидкістю 60 км/год? Чому під час хвилини мовчання о 9-й ранку є ті, хто не зупиняється?

Наше завдання - стежити за собою, прищеплювати дітям любов до України та повагу до тих, завдяки кому ми маємо змогу жити щоденним життям. Якщо фронти стоять високою ціною, то душі й голови наших дітей ми можемо програти, якщо не навчимо їх шанувати пам’ять Героїв. Стежмо за собою та своїми дітьми, пам'ятаймо тих, хто загинув, і робімо все, щоб зберегти те, за що вони боролися!»

Під час заходу порушили гостре та болюче питання щодо банерів із портретами полеглих захисників на Алеї Слави. Конструкції меморіалу, розраховані на меншу кількість портретів, фізично не вміщають усі 155 світлин полеглих земляків. Наразі в кожному селі громади вже встановлені або встановлюються подібні банери на честь місцевих уродженців, тому виникла пропозиція зняти портрети героїв, які походять із сіл громади (де вже є їхні меморіали), щоб вивільнити місце для загиблих жителів безпосередньо селища Стара Синява. Це рішення викликало обурення та суперечки серед частини родин, адже для кожної сім'ї їхнє горе - найважче. Це біль. Це те, чому неможливо зарадити і те, що змінити, теж неможливо. Доземний уклін родинам, які на власних плечах несуть жахи війни. І світла пам’ять тим, за ким ніколи не перестане плакати серце їх рідних. З величезною шаною і повагою, зі сльозами на очах, до зібрання стосовно наболілого питання і роз'яснення щодо цього ситуативного кроку та подальших планів надала Тетяна Романенко - вдова загиблого воїна-старосинявця, активна громадська діячка та волонтерка, яка опікується збереженням пам'яті про полеглих та підтримкою родин захисників Старосинявщини. Вона звернулася до присутніх із проханням зупинити непорозуміння:

«Уже 13-й рік наша держава у війні. На цій стелі пам'яті - 155 наших земляків, і це, на жаль, ще не остаточна цифра. Для кожної родини її герой - найболючіша втрата, але в нашій державі таких тисячі. Щотижня наша громада зустрічає кортежі...Існують розроблені проєкти Українського інституту національної пам'яті, але поки триває війна, остаточного вигляду меморіалів ми створити не можемо. Зараз усе облаштовано тимчасово. Банери, виготовлені за зразком 2015 року, просто фізично не вміщають 155 портретів. Тому тимчасово банери героїв із сіл будуть перенесені до відповідних старостатів, де вони вже встановлені, а на Алеї до 1 жовтня з'являться портрети героїв-старосинявців. Крім того, до 1 жовтня наповнюється електронний термінал із детальною інформацією про кожного воїна громади. Дуже прошу вас: горе в усіх різне, але давайте не мірятися, у кого воно більше. Не варто сваритися через тимчасові конструкції. Давайте заберемо композиції та квіти і вшануємо пам'ять наших рідних гідно та з повагою один до одного. Вони достойні найкращих меморіалів, які ми обов'язково зведемо після Перемоги!»

Незважаючи на емоційну напругу та щоденні виклики війни, щомісячна спільна молитва у Старій Синяві залишається головним символом незламності громади. Це живий зв'язок між тими, хто тримає щит на передовій, тими, хто чекає рідних із полону, та тими, хто став вічним ангелом-охоронцем нашого неба.   Вічна пам’ять і шана полеглим Героям! 

Тільки разом - ми сильні.

Тільки разом - нас не перемогти. 

Єднаймося!

За матеріалами заходу