Фото без описуУ Старій Синяві вшанували пам’ять полеглих та помолилися за повернення зниклих захисників.

Сьогодні  1661-ий день війни в Україні.  На центральній площі, відбулася чергова щотижнева акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників України.

Жителі громади, духовенство та родини воїнів зібралися разом, аби піднести спільну молитву за живих і полеглих, а також гучно нагадати суспільству про кожного, чиєї долі й досі не знають рідні.

Зі словами підтримки та закликом не припиняти боротьбу за своїх близьких до присутніх звернулася очільниця Старосинявського осередку ГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» Тетяна Романенко:

«На жаль, на нашій Алеї Надії з’являються пусті місця, де зняті банери - деяких воїнів, які вважалися зниклими безвісти, повертають «на щиті». Але ми зібралися з надією. Навіть якщо ця надія становить усього один відсоток, ми чекаємо, що повернеться живим хоч хтось.

Полон - це катування, рабство та нелюдські умови. Закликаю родини обов'язково реєструватися в особистих кабінетах Координаційного штабу, Червоного Хреста та СБУ, оновлювати дані й використовувати будь-яку інформацію. Ворог підступний, шантажує та зриває обміни, але ми стоїмо тут, щоб нагадувати: наших людей треба не просто шукати, їх потрібно повернути. Наша молитва - за їхнє повернення живими».

Духовну підтримку учасникам заходу надав отець Миколай Стельмащук, наголосивши на важливості єдності громади та неприпустимості байдужості чи осуду у такий складний час:

«Ми завжди закликаємо до одного - єднатися заради спільної мети та перемоги. Слід стримувати свій осуд і критику, адже війна, яка мала б нас об'єднувати, іноді прикро роз'єднує. На ці акції виходять ті, кому болить, хто чекає і не опускає рук.

Бог закликає нас до єдності й молитви. Ми маємо бути єдині як народ - і в молитві, і у волонтерстві. Не опускаймо рук, дорогі родини! Бодай це буде маленька, тоненька волосинка надії, але тримаймося за неї, бо де ми не можемо тілесно,  зможемо духовно».

Заключне слово виголосив отець Мирон Лушней, закликавши суспільство прокинутися від ілюзій і повністю включитися у допомогу армії:

«Ми повинні не просто виходити - ми повинні кричати! Чому ми не включимо режим "Україна"? Все для України! Все для воїна! Наші захисники не вічні, ми щодня ховаємо героїв по всій країні. Якщо ми забудемо про це і не усвідомимо загрозу, завтра тут може бути руїна.

Сьогодні війна, і критикувати та нагадувати про це - необхідно. У нас немає чужих воїнів, усі вони - наші рідні…»

Учасники акції вшанували хвилиною мовчання пам'ять усіх полеглих у цій війні та провели спільний молебень за збереження життя кожного українського захисника.

 

За матеріалами акції