Між небом і землею… Вони чекають
У Міжнародний день зниклих безвісти у Старосинявській громаді відбулася важлива акція-нагадування про наших Захисників, які зникли безвісти та перебувають у полоні.
Захід організували члени Старосинявського осередку ВГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» – Хмельницька область на чолі з Тетяною Романенко.
Символом цього дня стали синьо-чорні стрічки - знак болісної невідомості, коли рідні живуть ніби між небом і землею, не припиняючи чекати, вірити й сподіватися.
До акції долучилися фахівці із супроводу «Ветеран ПРО» Хмельницької РДА, які організували автопробіг. Працівники «Центру надання соціальних послуг», представники громадських організацій та небайдужі жителі громади.
Зі словами підтримки до родин та учасників звернувся секретар Старосинявської селищної ради Олександр Миколаєць: «…Ми схиляємо голови перед силою тих, хто шукає, хто бореться за повернення своїх близьких, і водночас висловлюємо вдячність усім, хто допомагає в цих складних обставинах. Пам’ять і турбота про зниклих безвісти - це наш моральний обов’язок.
Віримо й надіємося, що настане день, коли всі, хто нині в неволі чи безвісти, повернуться додому. Щоб кожна родина знову обійняла своїх найдорожчих, а наші серця були сповнені радості й спокою. Нехай надія, що живе у серці, стане реальністю.»
Особливо щемливим моментом стало зачитування імен наших зниклих воїнів. Їх озвучила Рімма Блохіна - дружина загиблого Героя, який тривалий час теж вважався безвісти зниклим.
Кожне ім’я - це чиясь рідна людина. Чийсь чоловік, син, батько, брат.
Кожне ім’я - це родина, яка продовжує чекати…
Своїми історіями та досвідом участі в подібних заходах в інших містах України поділилися Галина Павлівська - мама військовослужбовця, який зник безвісти, та Оксана Яценюк - дружина, яка чекає свого зниклого безвісти чоловіка-воїна.
На завершення рідні написали свої найзаповітніші слова та побажання на білих голубах. Вони піднялися в небо на синьо-чорних кульках - як символ надії, молитви й одного спільного бажання:
«Повертайтеся. На вас чекають удома!»
Ми не маємо права дозволити тиші огорнути імена зниклих безвісти та полонених. Поки немає відповіді про долю кожного - ми говоритимемо про них. Нагадуватимемо.
Чекатимемо. Віритимемо.
Нехай кожен, на кого сьогодні чекають, повернеться додому. Живим.
Безвісти - не означає забуті.
Полонені - не означає залишені.
Ми чекаємо кожного. Ми пам’ятаємо кожного.
За матеріалами заходу
