Фото без описуУ Старій Синяві громада спільно молилася за живих і полеглих Захисників – наших земляків.

Кожної останньої п’ятниці місяця ранкова центральна площа Старої Синяви стає місцем спільного болю, надії та глибокої вдячності. Тут збираються родини наших Воїнів - тих, хто віддав життя за Україну, тих, хто вважається зниклим безвісти, і тих, хто зараз віддано тримає наші кордони. До молитви долучаються працівники селищної ради та її підрозділів, колективи комунальних закладів, а також усі небайдужі жителі, які знаходять час зупинитися й схилити голову в пошані.

Священники громади - Мирон Лушней, Миколай Стельмащук, Павло Кулін та Михайло Смук відслужили молебень за полеглими Героями та просили небесного захисту для наших діючих воїнів.

Це була щира, прониклива молитва зі сльозами на очах. Усі присутні в глибокій пошані схилили коліна перед живими та небесними Захисниками, гаряче благаючи Всевишнього зберегти життя тих, хто щодня стоїть на варті нашого спокою.

До присутніх звернувся отець Миколай Стельмащук: 

«Свого часу мені довелося бути військовим капеланом Іноземного легіону. Здавалося б, ці люди ніколи не могли б подумати, що будуть вивчати українську мову в таких умовах.
І коли ми мали розмову, я сказав: «Дякую вам, що ви стали на захист і допомагаєте нам, українському народові». На що цей капелан відповів: «Отче, а в нас вже іншої домівки немає. Ми вже з вами в одному тілі». За його плечима знаходилося приблизно 70 воїнів. І знаєте, що мене здивувало? Вони почали служити молебень за здоров'я українською мовою. Після молебня він дуже вибачався: «Пробачте, я не знаю досконало української мови». Але з його уст це лунало настільки щиро, що навіть нам - тим, хто тут народився дуже часто буває байдуже, дуже часто ми проявляємо лінивство.

І навіть сьогодні, дорогі мої, стоячи тут, багато хто ще не усвідомлює, що відбувається на цій площі та чому ми зібралися. Багато хто, проходячи повз, навіть не перехреститься, не зупиниться, не подивиться на плачевні очі матері, на стривожені обличчя діток, братів, сестер, дружин... Просто проходять мимо. Якби можна було публікувати такі відео з іноземцями, то, напевно, кожному показалося б: подивись, ті, які зовсім не схожі за культурою й мовою, моляться за український народ! Стоячи, вони казали «Господи, помилуй» так, ніби маленька дитинка промовляє свої перші слова «мамо» - невиразно, але з великою любов'ю і трепетом.

Сьогодні, дорогі мої, Господь Бог знову нас покликав до молитви - згадати, помолитись, підтримати один одного, підставити плече. Сьогодні ви збираєтесь, дорогі родини, ділитесь своїми справами, вирішуєте, які кому документи потрібно. Жаль і прикро, що це відбувається переважно серед тих, хто втратив. Але весь український народ не має бути осторонь. Війна не закінчилась. Ми не знаємо, хто, коли і куди постукає клятий москальський чобіт. Ми не знаємо, куди може прилетіти та залізяка. Ми не знаємо, кому більше пощастило...

Всі ми хочемо закінчення війни. Вона рано чи пізно закінчиться - перемогою чи замороженням, але закінчиться. Проте не повернуться ті імена й ті тіла, що за нашими плечима. 131... Молодий юнак віддав життя за кожного з нас, не лише за свою сім'ю. А скільки ще в списках, коли ми зустрічаємось на акціях по безвісти пропавших? А скільки сьогодні в небезпеці? Дорогі мої, це дуже дорога ціна.

Приходити сюди - це не просто звичка. Це має бути крик душі кожного з нас: встань, зупинись, перехрестись, подивись в обличчя тих усміхнених юнаків, які з фотографій дивляться світлом на тебе і ніби кажуть: «Стань. Я за тебе загинув».

Ось яка дорогоцінна ціна. тому сили й терпіння вам, дорогенькі мої. Дуже багато є несправедливого по відношенню до сімей і родин. Дуже часто ви стоїте на роздоріжжі й не знаєте, як поступити, в які двері зайти. Але нехай на вашому шляху зустрічаються ті, хто готовий підставити плече та підтримати словом - бо деколи це слово діє краще за будь-які ліки.

Сили, духу та Божого благословіння для наших воїнів, які сьогодні у спеку стоять на захисті. І пам'ятайте: в гурті - наша сила. Гуртом ми зуміємо подолати все.

Тому, дорогі мої, вибачайте, що скажу так тілесно: підкачуємо на українському автомобілі колеса і газуємо вперед! Не даємо йому спуститися.

Хай Бог нам у цьому допоможе! А нашим воїнам, які віддали життя - Царство Небесне та вічний спокій. Амінь. Слава Україні!»

Молебень завершився. Але життя триває. Дякуємо кожному, хто знаходить у собі сили та душевну потребу бути поруч, ділити цей біль і тримати спільну молитовну броню.

Пам’ятаймо про ціну нашого відносного спокою щодня, а не лише у дні пам’яті. Схиляємо голови перед світлим подвигом полеглих Героїв, віримо у повернення зниклих безвісти та невтомно молимося за тих, хто зараз боронить Україну на передовій.

Наступна спільна молитва за наших Захисників відбудеться традиційно - в останню п’ятницю наступного місяця на центральній площі Старої Синяви.

Вічна пам’ять і шана Небесному Війську!

Слава Україні!