Фото без описуСьогодні, 29 травня 2026 року, виповнюється четверта річниця світлої пам’яті, як захищаючи Батьківщину на фронті, загинув під час виконання бойового завдання в місті Золоте, Сіверськодонецького району, Луганської області наш земляк із  села Уласово-Русанівки Роман Рибак.

Військовослужбовець народився 29  травня 1992 року в селі Уласово-Русанівка, де й пройшли його роки дитинства та юності. 

У пам’ятному листі  дружини Романа Рибака Альони Валеріївни Рибак – спогади, які знаходяться в архівному відділу Хмельницької районної військової адміністрації (віддалене робоче місце у Старій Синяві). Вона написала: «Я довго не могла знайти слів, щоб розповісти про нього… Про мого чоловіка - Романа Рибака. Для когось він герой. Для когось - побратим. А для мене - коханий чоловік, батько нашої донечки Єви, з яким ми мріяли прожити ціле життя.

У 2009 р. Ромка закінчив Старосинявський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія». Пішов навчатися у Кам'янець-Подільський університет ім.Івана Огієнка та здобув ступінь «Магістр» за спеціальністю «Фізичне виховання». Закінчивши у 2016 р. університет, проходив строкову військову службу на Львівщині, у селищі Старичі поблизу міста Львова.

У мирному житті Ромка був простим і дуже світлим чоловіком. Він працював у місті Хмельницькому на підприємстві ТОВ «Карат», де обіймав посаду старшого зміни. Його цінували його підлеглі та поважали друзі. Він будував наше життя, виховував донечку. Він безмежно любив Єву, вона була його гордістю, його радістю, його маленьким світлом.
Він був не лише люблячим чоловіком і батьком, а й турботливим сином. Єдиний син у своїх батьків, він завжди був для них підтримкою, опорою і гордістю. Він цінував свою родину понад усе, завжди знаходив час, щоб бути поруч і допомогти.

Рома любив життя - у простих речах: у рибалці, у футболі, в полюванні, у тихих сімейних моментах. Любив сміятися, жартувати, бути поруч.

Він був добрим, щирим і завжди готовим допомогти. Саме таким його запам'ятають усі, хто його знав.

Коли почалась війна, він не стояв осторонь. Ромка одразу розпочав службу у 10-му відділі ТЦК, згодом був направлений до Львівської частини  _//_ у Яворові, а потім поїхав на передову. А саме - у Луганську обл., Сєвєродонецький район, м. Золоте.

Він не боявся, він знав, за що бореться - за свою сім'ю, за наше майбутнє.

29 травня 2022 року його життя обірвалося… Він загинув під час виконання бойового завдання - внаслідок прямого влучання артилерії у бліндаж.

Цей біль неможливо передати словами. Він був моїм всесвітом. Нашою опорою, людиною, яка вміла любити так щиро, як мало хто.

Тепер він назавжди з нами - у спогадах, у серці, у нашій донечці Єві. Я знаю, що він дивиться на нас і оберігає.

Світла пам'ять тобі, мій коханий. Ти - назавжди в нашому серці.»

Довгий час Роман Рибак вважався безвісти зниклим. І лише  15 жовтня 2025 року Старосинявський районний суд Хмельницької області  виніс рішення про його дату та місце смерті. 

Ухвалив: Оголосити померлим громадянина України Рибак Романа Миколайовича, 29.05.1992 року народження, уродженця села Уласово-Русанівка…, військовослужбовця Збройних Сил України, солдата, водія відділення взводу охорони роти охорони десятого відділу Хмельницького  районного територіального центру  комплектування та соціальної підтримки Хмельницької області, який тимчасово виконував обов’язки за посадою стрільця –помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу  7 механізованої роти 3 механізованого батальйону ВЧ _ та зник безвісти 29 травня 2022 року в місті Золоте …. Під час виконання бойового завдання у бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.

Датою смерті Рибака Романа Миколайовича вважати 29 травня 2022 року, місцем  смерті вважати місто Золоте Сєвєродонецького (тепер -Сіверськодонецького) району, Луганської області.

У військового залишилися: дружина Альона, донька Єва,  мати Неля Володимирівна та батько Микола Васильович.

Світла пам'ять Захиснику України! Пам’ятаємо.