Фото без описуСьогодні, 18 липня 2025 року, в селі Сьомаки - день історичної пам’яті для жителів села, чиї предки, рідні, односельчани загинули в роки Другої Світової війни. 82 роки  пройшло з тієї дати…

У селі Сьомаки зібралися на День пам’яті за загиблими представники громадськості, жителі села, селищної ради, духовенства, місцеві інвестори, щоби вшанувати пам'ять загиблих у далекому 1943-му.

На місцевому кладовищі проведено поминальну панахиду священиком Степаном Калинюком. Учасники  памятного заходу вшанували пам'ять загиблих жителів села покладанням живих квітів до могил. Священик  провів поминальну літію за загиблими жителями села.

Мітинг-реквієм продовжили біля пам’ятника загиблим односельчанам в центрі села.

Найменші мешканці – ведучі заходу ще раз нагадали про історію тих днів.

У промовах  виступаючих – депутата Старосинявської селищної ради Юрія Кравчука та військового капелана Андрія Макаровського згадувалися історичні події тих далеких днів, події сьогодення. Вони  висловили співчуття жителям, чиї рідні безневинно постраждали в ті роки…

Кожного року в цей день тут збираються мешканці села та рідні загиблих, щоби вшанувати світлу пам'ять жителів, котрі загинули від рук фашистів 18 липня 1943 року. Скільки б років не минуло,  завжди буде боляче згадувати той день війни…
Тут відбулися події, про які неможливо забути ніколи – німецькі окупанти спалили 164 двори села Сьомаки, загинуло 184 жителі.

82 роки відійшло в історію Старосинявської громади, в історію України. Наш обов’язок – пам’ятати, бо історія має велику силу…. У ці пам’ятні дні кожен  згадує своїх односельчан, рідних і близьких, які відійшли у вічність.

У глибокій скорботі односельчани віддають данину світлій пам’яті невинно загиблим. Трагічна історія с.Сьомаки не має права на забуття.

Швидко йде час, але ця подія завжди буде нагадувати  про цінність людського життя на Землі, вічну пам'ять загиблим.

Не менш складними є періоди і час воєнного стану в країні, сьогодення війни торкнулося чи не кожної родини.

90 Героїв зі Старосинявської громади віддали своє життя за Україну. Нам потрібно об’єднатися для перемоги України і підтримати ЗСУ!

Старосинявська селищна рада висловлює подяку усім мешканцям, хто долучився до наведення благоустрою біля пам’ятних місць та допоміг матеріально, прийшов підтримати в цей нелегкий час.

P.S. З історії. … Тут відбулися події, про які неможливо забути ніколи.

18 липня – трагічний день в історії села Сьомаки, Старосинявського району. Саме 18 липня 1943 року тут відбулися події, про які неможливо забути ніколи – німецькі окупанти спалили 164 двори села Сьомаки, загинуло 184 жителі.

Історичні джерела свідчать. За період з 1942-43 років на каторжні роботи в Німеччину було вивезено 52 молодих здорових хлопців і дівчат.

У суботу 17 липня 1943 року в село Сьомаки вступив партизанський загін полковника Мельника, в загоні було багато поранених.

Селяни надавали партизанам (особливо пораненим) посильну допомогу як продуктами так і різними матеріалами. На вечір загін партизанів з обозом вийшов з села в напрямку на Меджибіж, а в селі залишився невеликий загін для прикриття руху основних сил з обозом.

Зранку в неділю 18 липня 1943 року багаточисельний зведений загін німецьких карателів і поліцаїв з двох сторін (з Старої Синяви і з села Щербані) почали наступ на село Сьомаки. Біля села на полях між загонами карателів і партизан зав’язався жорстокий бій, в якому карателів було частково розгромлено і відкинуто. За це, а особливо за допомогу партизанам німецькі окупанти піддали жорстокій розправі жителів села.

О 14 годині дня в село вступив перегрупований зведений загін карателів і поліцаїв, який одразу приступив до масового винищення села і його жителів. Злодіянню їх не було меж: вони заганяли людей в льохи і закидали їх гранатами; зганяли чоловіків, жінок, дітей і літніх людей в хати, обливали бензином і запалювали їх; живих людей кидали у вогонь.

По-звірячому розправились з сім’єю директора школи Хомишина Олександра Оксентійовича. Дітей його вкинули у вогонь, спалили жінку і її брата, який приїхав до них з Летичева, а самого його піддали жорстоким катуванням: викололи очі, відрізали вуха, язик, нанесли багато ножових поранень, а потім розстріляли. На всій території села горіло велике багаття, звідки долинали передсмертні людські і тваринні крики, а рятувати їх уже не було кому і чим. Врятувалися в основному тільки ті, кого на цей час не було в селі. За короткий  період страшного бою в селі було знищено та спалено: 164 господарських хати, 150 надвірних будівель, вбито 184 жителя, з них:  77 дорослих чоловіків, 59 жінок, 48 дітей і немовлят.

Повністю було знищено 23 сім’ї, в яких проживали 81 людина, а також було знищено і спалено: 88 голів ВРХ, 190  свиней, півтисячі різної птиці, 23,4 тонни зерна і зерно продуктів…

З кожною годиною в селі назрівала друга епідемічна трагедія. На сонці почались розкладатись трупи вбитих людей і худоби. Для решти, що залишились в живих, назрівала смертельна небезпека. Лише під кінець другого дня за наказом коменданта з навколишніх сіл почали прибувати люди з підводами, які почали надавати пораненим посильну допомогу, а убитих хоронили на кладовищі. Хоронили в загальні ями повулично, зрідка родинами. Важкопоранених відправляли в Старосинявську та у Вінницьку лікарню. Збитки, нанесені фашистами,  становили на той час 2 638 623 крб. – висновок урядової спецкомісії, яка була організована після закінчення Великої Вітчизняної війни під головуванням Сидора Ковпака.

8 березня 1944 року село Сьомаки  було визволено. Як нагадування і вічний біль про трагічні події 18 липня 1943 р. у селі встановлено Меморіал пам’яті.

Щороку у цей день біля нього збираються сільчани, представники громадськості, аби вклонитися пам’яті безневинних жертв фашистського режиму. Трагічна історія села Сьомаки не має права на забуття.
 
 

За матеріалами заходу.