73 роки тому…
18 липня – трагічний день в історії села Сьомаки Старосинявської громади. Саме 18 липня 1943 року тут відбулися події, про які неможливо забути ніколи – німецькі окупанти спалили 164 двори села Сьомаки, загинуло 184 жителі. Історичні джерела свідчать. За період з 1942-43 років на каторжні роботи в Німеччину було вивезено 52 молодих здорових хлопців і дівчат.
В суботу 17 липня 1943 року в село Сьомаки вступив партизанський загін полковника Мельника, в загоні було багато поранених.
Селяни надавали партизанам (особливо пораненим) посильну допомогу як продуктами так і різними матеріалами. На вечір загін партизанів з обозом вийшов з села в напрямку на Меджибіж, а в селі залишився невеликий загін для прикриття руху основних сил з обозом.
Зранку в неділю 18 липня 1943 року багаточисельний зведений загін німецьких карателів і поліцаїв з двох сторін (з Старої Синяви і з села Щербані) почали наступ на село Сьомаки. Біля села на полях між загонами карателів і партизан зав’язався жорстокий бій, в якому карателів було частково розгромлено і відкинуто. За це, а особливо за допомогу партизанам німецькі окупанти піддали жорстокій розправі жителів села.
О 14 годині дня в село вступив перегрупований зведений загін карателів і поліцаїв, який одразу приступив до масового винищення села і його жителів. Злодіянню їх не було меж: вони заганяли людей в льохи і закидали їх гранатами; зганяли чоловіків, жінок, дітей і літніх людей в хати, обливали бензином і запалювали їх; живих людей кидали у вогонь.
Німецькі карателі розправились з сім’єю директора школи Хомишина Олександра Оксентійовича. Дітей його вкинули у вогонь, спалили жінку і її брата, який приїхав до них з Летичева, а самого його піддали жорстоким катуванням: викололи очі, відрізали вуха, язик, нанесли багато ножових поранень, а потім розстріляли. На всій території села горіло велике багаття, звідки долинали передсмертні людські і тваринні крики, а рятувати їх уже не було кому і чим. Врятувалися в основному тільки ті, кого на цей час не було в селі. За короткий період страшного бою в селі було знищено та спалено:
164 господарських хати, 150 надвірних будівель, вбито 184 жителя, з них: 77 дорослих чоловіків, 59 жінок, 48 дітей і немовлят… Повністю було знищено 23 сім’ї, в яких проживали 81 людина, а також було знищено і спалено: 88 голів ВРХ, 190 свиней, півтисячі різної птиці, 23,4 тонни зерна і зерно продуктів.
З кожною годиною в селі назрівала друга епідемічна трагедія. На сонці почались розкладатись трупи вбитих людей і худоби. Для решти, що залишились в живих, назрівала смертельна небезпека. Лише під кінець другого дня за наказом коменданта з навколишніх сіл почали прибувати люди з підводами, які почали надавати пораненим посильну допомогу, а убитих хоронили на кладовищі. Хоронили в загальні ями повулично, зрідка родинами. Важкопоранених відправляли в Старосинявську та у Вінницьку лікарню. Збитки, нанесені фашистами, становили на той час 2 638 623 крб. – висновок урядової спецкомісії, яка була організована після закінчення Великої Вітчизняної війни під головуванням Сидора Ковпака.
8 березня 1944 року село Сьомаки було визволено. Як нагадування і вічний біль про трагічні події 18 липня 1943 р. у селі встановлено Меморіал пам’яті. Історія села оповита чорною стрічкою.
Щоби вшанувати світлу пам'ять загиблих земляків діловодом с.Сьомаки, депутатом селищної ради Катериною Андріївною Гуриною, завклубом с.Сьомаки Олександром Попсуєм, завідуючою бібліотекою Лесею Гончарук був організований захід пам’яті за участі Благочинного району Іоанна Задвірного .
Цього року 18 липня 2016 року йшов дощ, але односельчани загиблих та представники місцевої влади, установ прибули вшанувати пам'ять тих, чиє життя трагічно обірвалося.
Заступник селищного голови Лакуста Світлана Віталіївна, голова громадської організації ветеранів війни і праці Василь Юхимович Димніч та представники районної ради – голова ради Василь Володимирович Франчук, районної державної адміністрації – перший заступник голови РДА Гурин Юрій Васильович, заступник голови РДА Ліщишина Оксана Володимирівна.
У своєму виступі заступник селищного голови Світлана Лакуста сказала:
Шановні учасники мітингу реквієму!
Спогад про страшну трагедію у селі Сьомаки, яка сталась 18 липня 1943 року, бентежить душу кожного. Сьогодні, ми зібрались вшанувати світлу пам’ять заживо спалених мешканців села. Горе торкнулося смертельним крилом кожної родини.
Трагедія Сьомаків увійшла в історію чорною сторінкою, а попіл спаленого села будить пам’ять, щоб не було повторення таких злочинів, щоб колосились лани, дзвенів щасливий сміх дітей. Тож нехай ніколи не заростає стежина пам’яті, не забуваймо ніколи тих лихих часів
Вам, шановні земляки, бажаю миру, здоров’я, довголіття, достатку в домівках.
Нехай село живе й розвивається, а вулиці його повняться веселим сміхом малечі.
Щороку у цей день біля нього збираються сільчани, представники громадськості, аби вклонитися пам’яті безневинних жертв фашистського режиму. Трагічна історія с. Сьомаки не має права на забуття.
Прес-служба ОТГ.
