Не допомагають, то нехай хоча б не заважають працювати, - голова громади про керівництво району

Не допомагають, то хай хоча б не заважають працювати. Так Старосинявський селищний голова Віталій Здебський говорить про Старосинявські районну раду та районну державну адміністрацію.

Межі Старосинявської об’єднаної територіальної громади Хмельницької області повністю співпадають з межами району. В 2015 році всі 45 населених пунктів району увійшли до складу об’єднаної громади.

- Коли почалося об’єднання громад, я працював першим заступником Старосинявської райдержадміністрації, – розповідає Віталій Здебський. – Ні голова РДА, ні інші заступники не цікавилися реформою – я один їздив по селах та переконував людей об’єднуватися. Наш район здавна був депресивним. Я казав, що ми повинні припинити жити, як жебраки…

Селищний голова розповів, що ситуація, при якій більшість повноважень і ресурсів перейшли до об’єднаної громади, як це і передбачає децентралізація влади,  не дуже до вподоби ні районній раді, на районній державній адміністрації.

- Через окремі місцеві ЗМІ нас весь час поливають брудом, – каже голова громади. – Очільники району зрозуміли, що втратили повноваження. Адже усі функції РДА дублює громада. Є, приміром, відділ містобудування та архітектури при РДА, а є і при громаді. Те ж саме з відділами економіки, освіти тощо. Необхідно, щоб законодавчо чітко було визначено повноваження районних державних адміністрацій та районних рад у таких випадках, як наш. Двічі піднімав це питання на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Відсутність зрозумілих правил гри породжує непотрібну напругу там, де її не повинно бути.

За словами Віталія Здебського, у Старосинявської районної ради лишилося тільки два обов’язки: голосувати за уточнення субвенції, яку виділяє держава на соціальний захист; а також оцінка земель поза межами населених пунктів.

 - Районне керівництво відверто заважає роботі нашої громади, – зазначає пан Віталій. – Спершу вони постійно створювали соціальну напругу, заявляючи всюди, що у нас нічого не вийде, що ми не зможемо освоїти кошти тощо. А тепер намагаються розколоти громаду, бо тоді буде очевидно, що, принаймні, районна рада є потрібною. Коли ми починаємо кампанію по закриттю малокомплектних шкіл, навчання у яких уп’ятеро перевищує визначені державою нормативи, голова РДА заявляє на засіданні у Хмельницькій обласній адміністрації: «Нема школи – нема села!» Коли ми говоримо про оптимізацію ставок лікарні, він приходить туди і каже людям: «Ну що вони, додецентралізувалися? Закриють вас тепер?» А ми ж не хочемо закривати – ми хочемо лише підвищити якість медичних та освітніх послуг у громаді. Крім того, ми намагаємося економити власні гроші, щоб вкладати їх у розвиток громади.

Згідно законодавчих норм, райрада, після об’єднання громади, має передати їй відповідне майно. У Старій Синяві це будинок селищної ради, автомобіль та комунальна господарка. Однак цього досі не зроблено. А комізм ситуації у тому, що громада ще й кошти перераховує на утримання районної ради.  

- Минулоріч на утримання районної ради Старосинявська ОТГ перерахувала 600 тисяч гривень власних коштів, – зазначає Віталій Здебський. – Нещодавно ми отримали новий запит райради на виділення коштів. Не знаю, чи депутати проголосують за нього. Бо на практиці і районна рада, і районна державна адміністрація не тільки не допомагають, але й заважають нам у проведенні реформи.

Через неефективну організацію освіти й охорони здоров’я, що залишилася у спадок від старої системи управління, Старосинявська об’єднана громада, що на Хмельниччині, втрачає близько 40 млн грн щороку.

Про це розповів голова громади Віталій Здебський, виступаючи в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту «Речники громад».

Об’днавшись, громада отримала повноваження управляти на своїй території сферами освіти та медицини.

- Ми отримали жахливий спадок, – каже Віталій Здебський. – Порівнявши розмір державної медичної субвенції з реальними витратами на сферу охорони здоров’я, ми отримали дірку у 9 млн грн. Спершу думали, що субвенцію нарахували неправильно, але перевірки підтвердили, що все гаразд. Тоді ми почали перевіряти власні медичні заклади і зрозуміли, у чому річ. Виявилося, наприклад, що у районному пологовому відділенні працюють 17 осіб, а пологів там минулоріч було лише 16. За таких умов вартість одних пологів сягнула 185 тисяч гривень. У районній лікарні – 120 ліжок, більша частина з яких завжди порожня. Ліфт, яким можна було би піднімати з поверху на поверх лежачих хворих, не працював. Про яку якість послуг можна говорити за таких умов?

Така ж ситуація виявилася із закладами освіти, які «з’їдають» понад 30 млн грн грошей громади на рік.

- У 19-ти школах нашої громади навчаються лише 1 625 учнів, – констатував Віталій Здебський. – У деяких школах через малокомплектність навчання одного учня коштує 78 тисяч гривень на рік! Навантаження на одного вчителя у таких школах становить 1,5 учня. І це незважаючи на урядову постанову, згідно якої держава не повинна фінансувати школи, у яких кількість учнів становить менше 25-ти осіб. Мало того, у деяких шкіл до 2 тис. кв. м опалювальної площі. Марнотратство такого масштабу важко з чимось порівняти. Тому я дедалі частіше кажу тим, хто вимагає від мене ремонту доріг та відновлення комунальної господарки: «Подумайте над тим, чи потрібна вам у селі школа. Якби діти щодня їздили на шкільному автобусі до опорної школи, від цього виграли б усі. У нашій громаді 45 населених пунктів, і при цьому 40 мільйонів гривень власних коштів ми витрачаємо не на розвиток, а на утримання неефективних освіти і медицини. На ці гроші можна було би зробити дороги, водогони, каналізацію, освітлення…

З огляду на такий стан речей, громада має намір вибудувати на своїй території таку систему закладів освіти і охорони здоров’я, які надаватимуть якісні освітні і медичні послуги. Тим більше, що реформа дала громаді таку змогу – самостійно приймати управлінські рішення.

У Старосинявській громаді будують найбільший у Європі завод з переробки сої. Підприємство виготовлятиме соєву олію вищого ґатунку та шрот для харчової промисловості. Про це розповів Старосинявський селищний голова Віталій Здебський, виступаючи в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту «Речники громад».

- Ще працюючи начальником відділу містобудування та архітектури Старосинявської РДА, я переконував  голову райдержадміністрації у необхідності створення схеми планування району, – зазначив Віталій Здебський. – Фактично це карта, на якій позначено усі електричні мережі, дороги, транспортні розв’язки, водогони; видно, які землі є сільськогосподарського призначення, які – промислового, які – транспортного тощо. Для інвестора цей документ є найважливішим. Врешті-решт нам це вдалося і такий план створили. В один рік зробили топографічну зйомку місцевості, а в інший – нанесли її результати на карту. Саме це стало ключовим фактором, що привернув увагу інвестора до нашої громади. Він обирав між селом у Житомирській області, селом на Тернопільщині, містом Старокостянтинів і, власне, селом Адампіль Старосинявської ОТГ. І врешті-решт обрав Адампіль. Можливо, зіграло роль і те, що з об’єднаною громадою мати справу простіше, ніж з районом.

Завод, що будується в Адамполі, забезпечить громаді понад 200 робочих місць, регулярні надходження від ПДФО та земельного податку, а також стане драйвером розвитку довколишніх територій.

- Відколи почалося будівництво заводу, у школі Адамполя побільшало дітей, поруч з будівництвом відкрилися нові магазини, – каже Віталій Здебський. – Згодом завод потребуватиме якісних доріг, кафе, ресторанів, місць відпочинку, а також лікувальних та освітніх закладів, у яких надаватимуть якісні послуги.

За словами пана Здебського, соєвий завод активно застосовуватиме енергоефективні технології: він працюватиме не на газі, а на звичайній соломі, яку почав акумулювати в Адамполі відразу ж після підписання угоди про будівництво.

- Найбільшою проблемою для інвестора є відсутність у сільській місцевості кваліфікованих кадрів, – веде далі голова Старосинявської громади. – Причому ця проблема характерна не тільки для Адамполя, але й для цілої України. Попервах ми були переконані, що вирішимо її у найкоротші терміни, адже у нашій громаді раніше працювали військовий завод «Темп», цукровий та комбікормовий заводи. Але все виявилося не так просто. Врешті-решт інвестор організував для майбутнього персоналу навчальні курси, залучивши відповідних фахівців з-за кордону. Зараз на цих курсах навчаються люди з цілої України: із Запоріжжя, Маріуполя, Дніпра… У майбутньому вони цілком можуть осісти у нашій громаді. Для вирішення кадрової проблеми мизгодом запропонували інвестору створити в Адамполі профільну школу, випускники якої зможуть працювати на виробництві.

За словами Віталія Здебського, для інвестора найважливішими є прозорість у стосунках з владою, відсутність корупційних складових та якість надання адміністративних послуг.